ЗАСЯГАТИ, аю, аєш, недок., ЗАСЯГНУТИ і ЗАСЯГТИ, сягну, сягнеш; мин. ч. засягнув і засяг, ла, ло; док.
1. неперех., за що. Захоплювати, схоплювати руками те, що перебуває на відстані. [Лев:] Як засяг рукою за бороду, то й замотав, як мичку (Леся Українка, III, 1952, 209).
2. перех. і без додатка, перен. Захоплювати, заставати зненацька. Щасливий був, хто у своє село Вернув за дня, бо горе подорожнім, Як серед степу лихо засягло! (Максим Рильський, Вибр., 1937, 49); Варто було комусь донести, і його засягла б катастрофа за переховування неарійки-дружини і напіварійки-доньки (Юрій Яновський, I, 1954, 135).
3. неперех. Сягати, доходити до чого-небудь. Василь
сидів кінець стола на лаві. Поки засягає шапка — білів
лоб, а на йому чорніли дві брови, неначе дві п'явки
впилися в біле тіло (Нечуй-Левицький, I, 1956, 73); Хто хоче
їхати до села знизу, мусить через той брід. Літом,
коли вода мала, то воно й нічого, ледве по колодки
засягне, а коням лиш трохи повище колін (Іван Франко, III, 1950,
7);
// Проникати куди-небудь. Між скелями бушувала
єдина гаряча повінь музики, засягаючи в найглибші
ущелини (Олесь Гончар, Новели, 1954, 68); Герої [повісті]..
думкою засягнуть дальше й глибше, як герої першого
оповідання (Ольга Кобилянська, III, 1956, 564).
4. перех. Охоплювати (простір). Як рій той, гули
[бабусині казки] в дитячій голівоньці.. Од билинки
перелітали до птиці; од птиці до скотини; од скотини
до чоловіка — поки не засягали всього світа! (Панас Мирний,
II, 1954, 48); Висока ніч, велика ніч, Як марево сторіч,
І скільки мій засягне зір — Стоять вершини гір
(Олесь Гончар, IV, 1960, 13).
♦ Скільки засягнути (засягти) — дуже великий (про
обсяг, площу). Лиман перед їх очима — скільки
засягнути — лелів (Панас Мирний, II, 1954, 77).
5. перех., розм. Добиватися чого-небудь, здобувати щось. Граф, думаючи, що засягає ласки не в дружини, а в коханої дівчини, дарував їй щодосвітку, перед тим як іти, всякі коштовності (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 234); Через ту роботу він засягне свого щастя (Панас Мирний, II, 1954, 76); [Сотник:] А лицарство яке вже полягло І засягло якої слави! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 555).
6. перех., розм., рідко. Просити що-небудь. Після нападу на замок Шепетинського не занедбав Довбуш засягнути ради Семіона, що робити з внучкою ворога (Іван Франко, VIII, 1952, 218).