ЗАСКАКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСКОЧИТИ, чу, чиш, док.
1. неперех. Стрибаючи, переміщатися,
проникати куди-небудь, опинятися десь. Крутиться
Лисичка, заскакує відси й відти довкола горнятка, —
нічого не порадить (Іван Франко, IV, 1950, 57); Іванко вже
заскочив з іншого боку і рубнув по-справжньому (Антон Хижняк,
Д. Галицький, 1958, 123);
// Швидко рухаючись,
потрапляти куди-небудь, у щось. Молотив бідолаха
цілісінький день; увечері роззувся, дивиться — в постоли
заскочило тільки два зерняточка (Олекса Стороженко, I, 1957, 31);
* Образно. Коли ця думка заскочила в голову, отець
Миколай беззастережно повірив у неї (Михайло Стельмах, Хліб..,
1959, 502);
// Рухаючись, потрапляти куди-небудь не
на своє місце. [Канупір:] Що це у мене язик
заскакує? Ану, милостивий государю, налийте ще по одній
(Марко Кропивницький, II, 1958, 139); Пальці на них [руках] якісь
занадто грубі, ґудзуваті, страшно покривлені, так,
що заскакували один на одного (Лесь Мартович, Тв., 1954,
281).
2. неперех., розм. Заходити, забігати, заїжджати куди-небудь по дорозі ненадовго, мимохідь. Найпрудкіші з піхотинців були вже в маєтку: одні минали його, інші заскакували в будинок, щоб передихнути (Олесь Гончар, III, 1959, 140); Вештаючись по деяких повітах, я заскочив і в Гадяч (Панас Мирний, V, 1955, 374); Служба не давала Шурці змоги заскочити додому довше, як на півгодини (Юрій Смолич, V, 1959, 117); Проїхав [драматург] степи, в Асканію-Нову заскочив набратися вражень (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 562).
3. неперех. Забігати наперед, випереджаючи інших. — Він буде рівнятися на твій голос. Чуєш, Загоруйко? Щоб не заскакував і не відставав (Олесь Гончар, I, 1954, 447).
4. тільки док., перех., розм. Раптово знайти,
захопити, застати кого-небудь десь. Маланка несподівано
заскочила його, і він осміхався непевним, придуркуватим
усміхом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 21); Вхопили [турки] його
на руки, поставили, піднімаючи голову на вітер,
оживити прагнули. В цьому стані їх і заскочили козаки
(Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 199);
// Захопити, застати
кого небудь десь (про незалежні від людини явища,
обставини). Огонь заскочив їх усіх у сні (Іван Франко, IV,
1950, 48); На полі в житах нас заскочила злива (Петро Козланюк,
Сонце.., 1957, 106).
5. тільки недок., неперех., коло (біля) кого, діал. Лестити, годити. Едмунд перший.. шукав його протекції у Міхонського, бо був слабий в математиці. Для такої цілі він заскакував коло Бориса, запрошував його кілька разів до себе додому (Іван Франко, III, 1950, 359).