в означеннях
Тлумачення, значення слова «заскакувати»:

ЗАСКАКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСКОЧИТИ, чу, чиш, док.

1. неперех. Стрибаючи, переміщатися, проникати куди-небудь, опинятися десь. Крутиться Лисичка, заскакує відси й відти довкола горнятка, — нічого не порадить (Іван Франко, IV, 1950, 57); Іванко вже заскочив з іншого боку і рубнув по-справжньому (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 123);
//  Швидко рухаючись, потрапляти куди-небудь, у щось. Молотив бідолаха цілісінький день; увечері роззувся, дивиться — в постоли заскочило тільки два зерняточка (Олекса Стороженко, I, 1957, 31);  * Образно. Коли ця думка заскочила в голову, отець Миколай беззастережно повірив у неї (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 502);
//  Рухаючись, потрапляти куди-небудь не на своє місце. [Канупір:] Що це у мене язик заскакує? Ану, милостивий государю, налийте ще по одній (Марко Кропивницький, II, 1958, 139); Пальці на них [руках] якісь занадто грубі, ґудзуваті, страшно покривлені, так, що заскакували один на одного (Лесь Мартович, Тв., 1954, 281).

2. неперех., розм. Заходити, забігати, заїжджати куди-небудь по дорозі ненадовго, мимохідь. Найпрудкіші з піхотинців були вже в маєтку: одні минали його, інші заскакували в будинок, щоб передихнути (Олесь Гончар, III, 1959, 140); Вештаючись по деяких повітах, я заскочив і в Гадяч (Панас Мирний, V, 1955, 374); Служба не давала Шурці змоги заскочити додому довше, як на півгодини (Юрій Смолич, V, 1959, 117); Проїхав [драматург] степи, в Асканію-Нову заскочив набратися вражень (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 562).

3. неперех. Забігати наперед, випереджаючи інших. — Він буде рівнятися на твій голос. Чуєш, Загоруйко? Щоб не заскакував і не відставав (Олесь Гончар, I, 1954, 447).

4. тільки док., перех., розм. Раптово знайти, захопити, застати кого-небудь десь. Маланка несподівано заскочила його, і він осміхався непевним, придуркуватим усміхом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 21); Вхопили [турки] його на руки, поставили, піднімаючи голову на вітер, оживити прагнули. В цьому стані їх і заскочили козаки (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 199);
//  Захопити, застати кого небудь десь (про незалежні від людини явища, обставини). Огонь заскочив їх усіх у сні (Іван Франко, IV, 1950, 48); На полі в житах нас заскочила злива (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 106).

5. тільки недок., неперех., коло (біля) кого, діал. Лестити, годити. Едмунд перший.. шукав його протекції у Міхонського, бо був слабий в математиці. Для такої цілі він заскакував коло Бориса, запрошував його кілька разів до себе додому (Іван Франко, III, 1950, 359).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 311.

Коментарі (0)