в означеннях
Тлумачення, значення слова «заскиглити»:

ЗАСКИГЛИТИ, лю, лиш, док.

1. Почати скиглити; завищати (про собак і т. ін.). — А що — вовк добре заскиглив? — шепнув дідок на вухо Йванові і засміявся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 349); Лиско на радощах заскиглив, поставив передні лапи Яремі на коліна — потягнувся до нього мордою (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 454);
//  Почати жалібно що-небудь говорити, надокучливо скаржитися (про людей). Обвела [Катря] упертими, тоскними очима хату й заскиглила: — Ой нудно мені, тоскно... (Степан Васильченко, I, 1959, 301); — Я без мами не хочу, — вже крізь сльози заскиглив хлопчик (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 25);
//  Почати скиглити, видавати звуки, що нагадують жалібний плач (про птахів). Заскиглила сова у верховіттю (Іван Франко, VIII, 1952, 405); В німій тиші нервово зачохкала машина на катері, жалібно заскиглила довгокрила чайка (Петро Панч, I, 1956, 72);
//  Почати вити (про вітер і т. ін.). Холод повіяв, вітри заскиглили. Як часом голодні звірі у нетрях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 429).

2. перен. Почати видавати одноманітні високі і різкі звуки (про які-небудь предмети). Потяг смикнувся і рушив, заскигливши знову своїми немазаними колесами (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 36); Ось народ допав до першої придорожньої криниці. Заскиглив журавель, відро пішло по руках (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 268); Брязнув ключ, заскиглили іржаві засуви (Яків Качура, II, 1958, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 311.

Коментарі (0)