в означеннях
Тлумачення, значення слова «заслужений»:

ЗАСЛУ́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до заслужити. — Шановні й любі гості! — сказав Начко.. — Прийміть сердечну подяку зате, що ви не погордили запросинами молодих, невідомих і нічим не заслужених людей (Іван Франко, VI, 1951, 211); Партійна організація по праву горда з своєї шахти, бо вона передова в районі. Ця гордість заслужена (Радянська Україна, 10.XII 1947, 2); — Тобі за цей відпочинок ніхто й слова не скаже, він чесно заслужений (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 156).

2. у знач. прикм. Який має заслуги (див. заслуга 1). Кожен, хто видає книжку якогось автора, особливо відомого і заслуженого, мусить рахуватися з його способом писання (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 261); Так багато почерпнув Юрій практичних знань від заслуженого ветерана, ніби вдруге пройшов курс в інституті (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 240);
//  Уживається в складі почесного звання, яке надається урядом за видатну діяльність у галузі науки, мистецтва, виробництва і т. ін. Уряд присвоїв йому [І. В. Мічуріну] звання заслуженого діяча науки (Олександр Довженко, I, 1958, 494); Вони хотіли перейняти досвід заслуженої вчительки Марії Василівни (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 62); Заслужений артист УРСР; Заслужений металург.

3. у знач. прикм. Досягнутий сумлінною працею, відданим служінням людям, суспільству і т. ін. [Неріса:] Якби ти в Рим дістався з Меценатом і там здобув заслужений тріумф, ..то рідні лаври, наче ряст весною, прослалися б тобі попід ногами (Леся Українка, III, 1952, 442); Ще в 1947 році.. по всій радянській країні прокотилася заслужена слава про лебединську доярку Марію Харитонівну Савченко (Наука і життя, 7, 1961, 37).

4. у знач. прикм., перен., жарт. Яким довго й часто користувалися (про предмети). Він [автомат] у мене заслужений — вісімдесят шістьох поклав (Юрій Яновський, I, 1954, 84); Дві сестри, Марина й Христина, сиділи біля її ліжка на старому заслуженому цератяному дивані (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 10).

5. у знач. прикм. Який відповідає чиїй-небудь поведінці, вчинкам; справедливий. Услід за хазяями Втікають зрадники гарячими шляхами У прірву, де їх жде заслужений кінець (Максим Рильський, II, 1960, 254); Бентежиться реакція шалена. Немов лякаючись заслуженої кари (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 107).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 316.

Коментарі (0)