в означеннях
Тлумачення, значення слова «засмучений»:

ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до засмутити. Стоїть [дівчина] з жалощами в серці, засмучена й обмарена чарівними малюнками давно минулого.. життя її рідного краю (Степан Васильченко, I, 1959, 132); Я.. засмучений тим, що Ви знову слабували (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 432); Кохай мене — і прийде знов крізь даль, засмучену грозою, обмита чистою сльозою моя любов (Микола Упеник, Вірші... 1957, 26).

2. у знач. прикм. Смутний, невеселий. — Ой ти, дівчино зарученая, Чого ж ти ходиш засмученая? (Павло Чубинський, V, 1874, 14); Додому повертались безсилі від сліз і сестра, і засмучена мати (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 90);
//  Який виражає смуток, жаль. З його засмучених очей викотилися одна за одною кілька сльозин, а з грудей вирвався стогін (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 28); Зустрічі радісні, Жаль розставання! Скільки засмучених рідних облич! (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 63); Ось незабаром заскрипіли двері, і засмучений голос вітає присутніх у пекарні (Михайло Стельмах, I, 1962, 415).

3. у знач. прикм. Похмурий, безрадісний. В засмучену кімнату, як вихор, влетіла мажорна музика (Андрій Головко, I, 1957, 489); Тихо шумлять дерева, шелестить пожовкле листя на землі, бродить лісом засмучена осінь (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 298).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 320.

Коментарі (0)