в означеннях
Тлумачення, значення слова «засмикувати»:

ЗАСМИКУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ЗАСМИКАТИ, засмикаю, засмикаєш і рідко засмичу, засмичеш, док., перех. і без додатка.

1. Стомлювати частими поїздками, важкою роботою і т. ін. (коня). Засмикати коня.

2. перен., розм. Змучувати, стомлювати кого-небудь безперервними вимогами, питаннями, дорученнями і т. ін. — Ось ви не гарячіться, дівчатка, не засмикуйте свого отамана, — спокійно стримував він заробітчанок (Олесь Гончар, I, 1959, 39); Під час перерви зразу в піонерську кімнату набивається повно піонерів. Старшу піонер-вожату засмикали зовсім — запитують, поради просять, допомоги (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 5).

3. тільки док. Почати смикати; зашарпати, засіпати. — Мамо! Мамо! — засмикав Гриць за руку матір (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 430); Докійка.. швидко запрацювала руками, засмикала коров'ячі дійки (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 124); Янек зціпив зуби і незграбно засмикав повіддям (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 4); Костенко нервово засмикав бровою, пішов з хати (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 150).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 318.

Коментарі (0)

ЗАСМИКУВАТИ 2, ую, уєш, недок., ЗАСМИКНУТИ, ну, неш, док., перех. Різким рухом, ривками, поривчасто посувати (край завіси, штори і т. ін.). [Віра:] Він любить... він любить її, іншу! Кращу за мене... (Нервово засмикує завісу алькова і йде на середину кімнати) (Іван Кочерга, II, 1956, 405).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 318.

Коментарі (0)