ЗАСОВУВАТИ, ую, уєш і ЗАСУВАТИ, аю, аєш, недок., ЗАСУНУТИ, ну, неш, док., перех.
1. Рухаючи,
пересуваючи щось, поміщати куди-небудь. Та й кінь
же був..; шия — мов у лебедя, хвіст догори, ніздрі —
хоч кулаки засовуй, з очей іскри сиплються! (Олекса Стороженко, I,
1957, 183); Розгонисто засовує [Уляна] в полум'я
пудовий баняк з картоплею для свиней (Михайло Стельмах, Хліб..,
1959, 106); Засуваю голову під подушку і сплю (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 408); Ігор засунув руки в кишені і зосереджений
попрямував до класу (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 7);
Данило за пояс засунув сокиру (Микола Трублаїні, I, 1955, 159);
// Вставляти на своє місце що-небудь висувне;
всовувати. — Бачиш, яка я господиня! — говорила
Балабушиха, одсуваючи й засуваючи шухляди комоди (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 227);
// розм. Класти, ховати куди-небудь.
Баби.. сновигали, мов налякана птиця, тягли своє
шмаття на вгороди, щось там закопували, щось
засували в кущі (Петро Панч, II, 1956, 416).
2. розм. Зачиняти, замикати двері зсередини на засув. Руфін став коло хвіртки і засовує її (Леся Українка, II, 1951, 411); Як тільки смеркало, Підпара засував двері у сінях, пробував довго, чи добре замкнені (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 74); Хомка зразу кинувся і побіг у контору. Дехто хотів за ним піти, та Хомка зразу зачинив і засунув засовом двері (Панас Мирний, IV, 1955, 190).
3. розм. Посувати краї занавісок, завіси і т. ін. до кінця, затуляючи, закриваючи що-небудь. Учителька йде до вікна і механічно засуває строкаті занавіски на ньому (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 195); Потім згадала [княгиня] ще про щось: торкнула рукою завісу попереду, якою можна було відгородити куточок від допитливих очей тих, що сиділи в човні, засунула її й розсунула (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 124).
4. рідко. Засипати чим-небудь, вирівнюючи заглибини. Висохлий на сонці пісок зараз же засував її сліди (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 124).