ЗАСПОКОЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСПОКОЇТИ, ою, оїш, док., перех.
1. Заглушувати, розвіювати
чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання, тугу і т. ін.
Чіпка похвалився їй своїм горем та трохи сам не
заплакав. Галя його заспокоювала, голубила, пригортала
міцно до серця (Панас Мирний, II, 1954, 284); Мати йшла за
труною, кричала і плакала, а сусіди її заспокоювали
(Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 47); — Кістка ціла, — заспокоїв
його Денис, перев'язуючи рану (Олесь Гончар, III, 1959, 43);
// Примушувати кого-небудь поводитися, триматися
тихо, спокійно. Діти змерзли, пищали і трудно було
заспокоїти їх (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 350).
♦ Заспокоїти старість чию — зробити життя старої
людини спокійним, безтурботним. Добра донька дуже
кохала свого батька, захистила його і, хоч сама була
вбога, усе робила, щоб заспокоїти його старість
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 8).
2. Знімати біль, полегшувати хворобливий стан і
т. ін. Дехто вважає, що спиртова настойка материнки,
введена в дупло хворого зуба, заспокоює зубний біль
(Лікарські рослини.., 1958, 86); В нього нив бік, і біль був
такий тупий і неприємний, що Дорош не знав, як
лягти, щоб заспокоїти його (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 166);
//
Послаблювати, усувати яке-небудь почуття, переживання.
Музика ллється, мов тиха вода, колише мої нерви,
заспокоює (Нечуй-Левицький, III, 1956, 304); Всі побоювання, які
щойно заспокоїла [Сахно], зринули знову ще з більшою
силою (Юрій Смолич, I, 1958, 83); Він радив Людям
затриматись тут і священні зложить гекатомби, Щоб
заспокоїти гнів богині Афіни (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена,
1963, 61).
3. Те саме, що утихомирювати. Між солдатами пішла заваруха, сам адмірал Нахімов прийшов заспокоювати їх (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 435); — Галич заспокоїмо, знищу крамолу. Хоч сил багато покладу, а знищу (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 425).
4. Вгамовувати голод, спрагу. Заспокоївши перший голод, Бжеський відкинувся на спинку стільця (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 8); Заспокоїти спрагу.
5. розм., рідко. Те саме, що задовольняти 1. При помочі мови чоловік заспокоює потреби свого чуття і розуму, своєї пам'яті і своєї фантазії (Іван Франко, XVI, 1955, 382); Кравець подався до тестьової кімнати, радий, що може заспокоїти свою цікавість (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 8).