Словник української мови

ЗАСПО́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм. Те саме, що заспорити. Ішли собі десь розум та щастя та й заспорились. Розум каже, що я сильніший, а щастя — що я (Укр... казки, легенди.., 1957, 205); Вони хутко заспорились про щось, звертались не раз і до Насті (Леся Українка, III, 1952, 588).

ЗАСПОРИ́ТИСЯ, иться, док., розм. Піти з успіхом, вдало (про роботу, справу і т. ін.).