в означеннях
Тлумачення, значення слова «заставляти»:

ЗАСТАВЛЯТИ 1, яю, яєш, недок., ЗАСТАВИТИ, влю, виш; мн. заставлять; док., перех.

1. Ставлячи що-небудь у великій кількості, покривати всю поверхню або заповнювати весь простір. Тим часом дружинники повиносили до сіней великі дубові столи із світлиці, прикрили їх білою скатертю і заставили всілякою стравою й медом (Іван Франко, VI, 1951, 77); Поїзд заставив увесь шлях коло церкви, зайняв вигон коло цвинтаря (Нечуй-Левицький, III, 1956, 193).

2. Загороджувати, закривати когось, щось. Стара тремтячими руками штовхала Настю під піч, заставляючи її залізною заслінкою (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 140); Пальцем потопу не заставити! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 287); Двері од пекарні забив я.. та заставив кошиком (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 145).

3. діал. Ставити. Данило заставляв перемет щосуботи проти неділі і брав два пуди риби щонайменше (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 35); Всі взялися до обіду, бо Марина приказала: «Будем їсти, а для їх заставлю в піч» (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 247).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 327.

Коментарі (0)

ЗАСТАВЛЯТИ 2, яю, яєш, недок., ЗАСТАВИТИ, влю, виш; мн. заставлять; док., перех. Віддавати що-небудь у заставу кредиторові для забезпечення одержуваної позички. На все те батько не зважав І, знай, маєтки заставляв (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 14); Вхопила Ганна свою новішу свитину, побігла до шинкарки, заставила за карбованця (Нечуй-Левицький, 1, 1956, 104); — Коли вже інакше не може бути, то хіба застав ті дорогоцінності, але тільки застав (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 450).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 327.

Коментарі (0)

ЗАСТАВЛЯТИ 3, яю, яєш, недок., ЗАСТАВИТИ, влю, виш; мн. заставлять; док., перех., з інфін., рідше з прийм. до і спол. щоб, аби, розм. Примушувати виконувати що-небудь, ставати до якоїсь роботи. Замість науки, дяк заставляв Тараса носити воду, рубати дрова, топити піч (Панас Мирний, V, 1955, 309); [Лукаш:] Чужу все до роботи заставляти не випадає... Наймички — не дочки... (Леся Українка, III, 1952, 229); Дівчата схвильовано підганяли його, заставляли, щоб ішов, коли кличуть (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 88); Цими словами заставив [селянин].. людей, аби уважно слухали (Лесь Мартович, Тв., 1954, 183).
Не заставляти (не заставити) себе ждати див. ждати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 327.

Коментарі (0)