ЗАСТРУМЕНІТИ, заструменить і заструменів і ЗАСТРУМИТИ, ить і ЗАСТРУМІТИ, іє і ЗАСТРУМУВАТИ, ує, док.
1. Почати струменіти, струмити,
струміти, струмувати; потекти струменем. Я відчув
невимовно солодке, до болю солодке скимління в серці, не помітив,
як теплі сльози заструмили по щоках (Юрій Збанацький, Малин.
дзвін, 1958, 275); Зненацька хлопчина зойкнув і
затупцював на одній нозі. З другої — вишневою цівкою
заструмувала кров (Олесь Донченко, VI, 1957, 87); * Образно. Вона
задерикувато знизала плечима, і хвилясті стрічки
заструменіли з голови на спину (Панас Кочура, Родина.., 1962, 67);
// безос. Так було: застукало по шибах, У ринвах
заструмувало раптом, Розірвалось небо синім клаптем,
Гримнув грому живодайний вибух (Максим Рильський, II, 1960,
56).
2. перен. Почати поширюватися струменем (про повітря, світло, дим і т. ін.). Незабаром веселий димок уже заструмував із димаря Яреськової хати (Олесь Гончар, II, 1959, 148); Над полями заструмувала прозора синювата пара (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 93).