ЗАСТУПАТИ, аю, аєш, недок., ЗАСТУПИТИ, ступлю, ступиш; мн. заступлять; док.
1. перех.
Загороджуючи, затуляючи, оповиваючи і т. ін. кого-, що-небудь,
робити невидним повністю або частково. Превисокі
липи зовсім заступають і заслоняють стародавню
дерев'яну почорнілу церковцю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 401);
Небо заступали хмари. Вони насувалися з заходу,
закриваючи собою численні зорі (Анатолій Шиян, Баланда, 1957,
190); Під нами зараз сколихнулася земля і дим
заступив степ (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 36);
// Закривати,
заслоняти собою кого-, що-небудь. — Цить, дурна! —
прошепотів він стиха. — Більше битимуть! — і
знову виступив уперед, заступаючи дочку собою (Панас Мирний,
IV, 1955, 225); Зненацька чиясь кремезна постать
заступила старому світло (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957,
113); — Вітре, вітре, солдатське щастя, заступи мене
перед ворогом заметіллю своєю! (Олександр Довженко, I, 1958, 312).
♦ Вуха заступає, безос. — втрачається слух. —
Здається, недочуваю.. Вуха заступає (Іван Франко, IV, 1950, 185);
Заступати (заступити) дорогу [у життя] див. дорога;
Заступати (заступити) [очі] кому — застеляючи,
затуляючи очі, заважати добре бачити. Тимко зараз же
погасив сірника, і густа темрява знову заступила очі
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 90);
// безос. — Ромусь, ти бачиш, він
тобі перший уклонився.. — Дай спокій, заступило мені,
що я не бачив його перший (Ірина Вільде, Троянди.., 1961,
119); Заступати (заступити) світ див. світ.
2. неперех., розм. Заходити за що-небудь. Ївга заступила за тую стіну і виглядає в дірочку (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 294); Не видко було місячка, спали й зірки, заступивши за хмару (Борис Грінченко, II, 1963, 477).
3. перех., перен., розм. Захищати, боронити кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін. Твоїм буть братом не стиджуся І неню заступать кленуся (Іван Котляревський, I, 1952, 224); Вдові убогій поможіте, Не осудіте сироти І виведіть із тісноти На волю тихих, заступіте Од рук неситих (Тарас Шевченко, I, 1951, 343); — Ну, то рушаймо, люди, святу правду заступити (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 111).
4. перех. Приходити, з'являтися на зміну кому-,
чому-небудь; заміняти когось, щось. Вмерла [мати],
а її місце заступила Маріцца (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 268);
— Вже понад сто років шукають люди формулу речовини,
що заступила б звичайне харчування (Юрій Смолич, I, 1958,
71); Минули останні дні літа, їх заступила осінь
(Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 105);
// тільки недок.
Тимчасово виконувати чиї-небудь обов'язки. Друг
Артамонова Геннадій Валер'янович Козинець заступав
парторга будови, який був у відпустці (Любомир Дмитерко,
Розлука, 1957, 291); — Директор тяжко захворів. Виїхав
недавно на лікування в Київ. Його заступає головний
інженер товариш Голубенко (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 130);
// перен. Відсовувати кого-, що-небудь на задній план,
робити неяскравим, неважливим, другорядним. У
нечисленному ряді жіночих образів образ матері заступив
собою всі інші (Олександр Довженко, I, 1958, 12); Все йому заступила
незвідана туга, і все стало тепер немиле й чуже (Олесь Донченко,
IV, 1957, 142).
5. перех. і без додатка, з інфін., на що. Приступати до роботи, чергування і т. ін. На юті пробили склянки, нова зміна матросів заступила вахту (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 229); Русевич появився на шляху від селища не скоро після того, як заступила ранкова зміна (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 24); Заступила чергувати Настуся і вперше зайшла в палату (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 386); Після обіду Петро поспішав на завод, де йому треба було заступати на зміну (Павло Загребельний, Спека, 1961, 22).
6. неперех., розм. Наступати, починатися (про день, ніч, свято і т. ін.). Третя ніч ось заступав, Третю він роботу має (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 63); Весна тільки-тільки що заступила, а вже так тепло надворі (Любов Яновська, I, 1959, 409).
7. неперех., розм., рідко. Вступати, входити куди-небудь. А на ранок зі Сходу в село заступає піхота (Сава Голованівський, Близьке.., 1948, 33); Прийшлося раз циганові так скрутно, що нічого їсти і взять ніде. Міркував він собі, міркував і надумався заступить у монастир (Україна сміється, I, 1960, 179).
8. перех., діал. Заповнювати. Юрбою, з шумом, наче п'яні, Ми все подвір'я заступили (Іван Франко, X, 1954, 339).