в означеннях
Тлумачення, значення слова «застилати»:

ЗАСТИЛАТИ, аю, аєш і ЗАСТЕЛЯТИ, яю, яєш і рідко ЗАСТЕЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСЛАТИ, стелю, стелеш і ЗАСТЕЛИТИ, стелю, стелиш, док., перех.

1. чим. Розгортаючи що-небудь, покривати якусь поверхню. Зараз заходилась [Одарка] опоряджати стола, застилає скатеркою, становить чарочки... (Марко Вовчок, VI, 1956, 262); Загадала [Кайдашиха] Лаврінові намостити на возі високо сіна, ще й заслати килимом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 316); Взяла [Марія] потім з полу Тихонів кожух і помостила в боки на лаві і подушку перебила пухкенько — поклала в голову, застелила рядном (Андрій Головко, II, 1957, 112);
//  Покривати собою яку-небудь поверхню. Клубки пилюги тепер покотилися вздовж шляху, застилаючи собою придорожню смугу будяків (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 46); Завірюха стихла. Пухкий сніговий килим застеляв обидва береги (Яків Качура, Вибр., 1953, 118); Рожевий яблуневий цвіт так ніжно сад заслав (Микола Терещенко, Ужинок, 1946, 40);  * Образно. Невже забуду й сам колись Тривоги, дні жорстокі? Злітає, пада жовтий лист І застеляє роки (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 254);
//  Ростучи, укривати собою землю (про рослини). Кущі сповзають під гору, а внизу над болотянкою — вільшина, дрібна і більша, заслала всю землю (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 380);
//  розм. Розкладаючи, розгортаючи що-небудь, простеляти, стелити. [Хуса (до Управителя):] Тут маєш застелити килими (Леся Українка, III, 1952, 148); У кімнаті на неї чекав лакей. Він застелив постіль і готував вечірню купіль (Юрій Смолич, I, 1958, 66).

2. тільки 3 ос. Огортати, заволікати чим-небудь з усіх боків. Сиві хмари все небо застилали (Леся Українка, III, 1952, 530); З'їхав [Павло] на дорогу; тоді оглянеться назад — нічого не забачив — усе застеляла мла вечірня (Марко Вовчок, I, 1955, 147); Небо знову запнулося хмарами, і густа темнота застелила дорогу (Яків Баш, Надія, 1960, 355);  * Образно. Чорне почуття.. вилося над її головою, застилало думки чорною запоною... (Панас Мирний, I, 1954, 286).

3. тільки 3 ос. Затягувати, закривати очі, перешкоджаючи добре бачити. Сльози туманною поволокою застилали йому очі, погляд був спрямований кудись повз батька (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 228); Від напруження сльози застелили йому зір... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 108);  * Образно. Мотря задумалась. Смуток заслав її погляд (Панас Мирний, I, 1949, 353);
//  безос. Йому дуже хотілося збити ще один літак, але очі застилало рожевим туманом і приціл дрижав (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 16).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 330.

Коментарі (0)