ЗАСУДО́МИТИ, ить, док., перех. і без додатка.
Почати судомити, корчити;
// безос. Пан обозний.. так
дуже зціпив зуби, аж у щелепах засудомило, але й на
цей раз оглядно змовчав (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958,
218).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 338.