ЗАСУ́ДЖЕННЯ, я, сер.
1. Визнання вини обвинуваченого і винесення йому вироку. Судовий розгляд і засудження злочинця є не тільки попередження для морально нестійких людей; він.. вчить громадян ясніше розуміти шкоду державі і суспільству (Радянський суд, 1951, 52).
2. Висловлення невдоволення чиїми-небудь вчинками, діями і т. ін.; осуд кого-, чого-небудь. Участь В. Маяковського в кіно завжди була зв'язана з рішучою боротьбою і засудженням всіляких ворожих впливів у кіномистецтві (Мистецтво, 6, 1955, 30).