ЗАСВИСТІТИ, ищу, истиш, док.
1. Почати свистіти,
видавати свист (у 1 знач.). Гнат, вийшовши на ґанок,
тонко засвистів (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959,
108);
// Почати утворювати свист за допомогою свистка, дудочки
і т. ін. Прапорщик висмикнув сюрчок і пронизливо
засвистів (Юрій Смолич, V, 1959, 742);
// Почати видавати
свистячий призвук при диханні, кашлі і т. ін. Кавуниха
захропла й засвистіла носом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 177).
2. Заспівати або закричати, видаючи свистячі звуки (про птахів, тварин). Засвистів на акації шпак (Степан Олійник, Вибр., 1959, 29); На схилах могил іноді засвистить байбак (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 43).
3. Почати свистіти, утворювати свистячі звуки,
швидко рухаючись (про повітря). Відчинила [Галя]
двері — вітер як дмухне, аж засвистів (Марко Вовчок, I,
1955, 159);
// Почати свистіти, проникаючи крізь
вузький отвір (про повітря, пару). Засвистів, заплакав у
холодній грубі вітер (Степан Васильченко, II, 1959, 133).
4. Почати свистіти, утворювати свистячі звуки, швидко розсікаючи повітря (про предмет). Засвистіли стріли в повітрі (Іван Франко, VI, 1951, 128); Партизанські кулі засвистіли вже з другого боку (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 249); Цапигін почав допомагати дідусеві з таким завзяттям, що навколо засвистіли тріски (Олесь Донченко, II, 1956, 57).
5. перен. Швидко переміститися куди-небудь або звідкись. Кілько разів лунко ляснули в темряві скручені віжки і далі засвистіли кудись під піл (Степан Васильченко, I, 1959, 289); Мов куля, я засвистів із класу (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 19); Першою його шабля засвистіла з піхов (Іван Ле, Наливайко, 1957, 58).