в означеннях
Тлумачення, значення слова «засихати»:

ЗАСИХАТИ, аю, аєш, недок., ЗАСОХНУТИ і ЗАСОХТИ, хну, хнеш і діал. ЗАСХНУТИ, ну, неш, док.

1. Ставати сухим, втрачаючи вологу. Води одшуміли, стали в берегах, на кручах засихали вже збиті повінню заплави (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 330); На щоці в нього засохла кров від помітної дряпини (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 141);
//  безос. У роті — хочу проковтнути — слини не достає, засохло (Панас Мирний, I, 1954, 94).

2. Починати в'янути, гинути від несприятливих умов, пошкодження і т. ін. — Вона [філоксера] живе на виноградних корінцях, висисав з них сік, і через те кущ засихає (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 202); Хліб засихає на полі, спалений довготривалою спекою (Петро Колесник, Терен.., 1959, 52); І сосни не несіть на зелені луги, Бо вона засумує в долині І засохне в воді від палкої жаги І нудьги по далекій вершині (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 139);
//  перен. Втрачати яскравість, силу. Засох і зачерствів під пером деяких поетів «газетний» вірш (Про багатство літ-ри, 1959, 98).

3. перен. Ставати блідим, худим. Вона.. час від часу догоряла, мов свічечка, засихала, мов билиночка (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 358); Загинеш, серденько, загинеш, Мов ряст весною уночі. Засхнеш, не знатимеш нічого (Тарас Шевченко, II, 1953, 10); Тяжко Василеві. Поблід він, засох, на себе несхожий (Панас Мирний, IV, 1955, 181).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 307.

Коментарі (0)