Словник української мови

ЗАСИ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засипати 1 1—5. Просторий бункер мало не до стелі був засипаний блискучим антрацитом (Олесь Гончар, III, 1959, 254); Аж до самого небосхилу розляглося засипане снігом поле (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); Поки поїзд спинився, Горький був уже весь засипаний квітами (Яків Баш, На берегах.., 1962, 29); Капуста добра, з салом, ще й крупами засипана (Іван Франко, I, 1955, 235);
//  засипано, безос. присудк. сл. [Тетяна:] Тут не твоє засипано, а наше, То і не пхайсь до нашого млина (Іван Кочерга, I, 1956, 512).