Словник української мови

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 306.

Коментарі (0)

ЗАСИ́ПАТИСЯ 2 див. засипа́тися 3.

ЗАСИПА́ТИСЯ 1, а́юся, а́єшся, недок., ЗАСИ́ПАТИСЯ, плю́ся, пле́шся; мн. заси́пляться; док.

1. Заповнюватися чим-небудь сипким. Широкий рів без піддержки сам собою засипався (Панас Мирний, IV, 1955, 16); Хата розвалилась, двір заріс бур'яном, і садок усох, і глибока криниця засипалась (Марко Вовчок, I, 1955, 56).

2. Потрапляти, поміщатися всередину чого-небудь, кудись (про щось сипке). Де він [казковий бик] пройде, там пшениця сама у копи складається й молотиться, і віється, і в закроми [засіки] засипається (Олекса Стороженко, I, 1957, 66).

3. тільки недок. Пас. до засипати1 1—5. — То ніколи моя хата не виділа стільки хліба. Куди ж його складу? ..Прикипівши біля дверей, він вірить і не вірить, що його хата по самі вікна засипається зерном (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 294); Процес переробки кормів відбувається так. Зерно засипається в ківш, звідки воно надходить у подрібнювальну камеру (Наука і життя, 3, 1956, 21).

ЗАСИПА́ТИСЯ 2, а́юся, а́єшся, недок., ЗАСПА́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. заспля́ться; док., розм. Спати надто довго. — Віконниці, бачите, позакривані: ні сонце у вічі не лізе, ні мухи не кусають, от ми й заспались (Олекса Стороженко, I, 1957, 185).

ЗАСИПА́ТИСЯ 3, а́юся, а́єшся, недок., ЗАСИ́ПАТИСЯ, плюся, плешся; мн. заси́плються; док., розм. Зазнавати провалу в чому-небудь, ставати пійманим, викритим. Вони першого ж дня засипались на портфелі, якого Щурик, невідомо для ного, хотів був висмикнути з-під пахви енергійного одесита (Іван Микитенко, II, 1957, 338); — Доки ти враховуватимеш [помилки], молокососе, загинуть на твоїй явці люди і сам до чорта засиплешся! (Юрій Яновський, I, 1954, 159);
//  Виявляти своє невміння в чому-небудь, незнання чогось. Вони сіяли, а збоку стояв цілий гурт, перевіряючи їхню роботу. Чи не засипались хлопці, наплутавши в квадратах? (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 506).