ЗАТА́ЄНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до затаїти. Леус зиркнув на свого заступника якось з недовір'ям і заздрістю, затаєною на самісінькому дні душі (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 114); З кожною річчю був зв'язаний його спогад, немов у кожній лінії була затаєна його дума чи мрія (Натан Рибак, Опов., 1949, 25).
2. у знач. прикм. Таємний. Насторожена затаєна тиша стояла в хаті (Василь Козаченко, Серце матері, 1947, 154).