ЗАТІНЮВАТИ, юю, юєш і ЗАТІНЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАТІНИТИ, іню, іниш, док., перех.
1.
Заховувати в тіні, покривати тінню, заступаючи, закриваючи
собою або чим-небудь світлові промені. Затінювати
ґрунт можуть і широколисті дерева з густою кроною,
які в мішаних насадженнях називаються тому
тіньовими (Озеленення колгоспного села, 1955, 121); Буйна
рослинність, затіняючи собою воду, не давала їй добре
прогріватися (Олесь Донченко, I, 1956, 51); Піски, мов сніги, біліли
і виблискували, там щось за сиза полоса затінила їх
(Панас Мирний, I, 1954, 257);
// Заступати, закривати джерело
світла. Над лісом.. закудлатились перисті хмарки,
затіняючи сонце (Микола Трублаїні, I, 1955, 76).
2. перен. Робити кого-, що-небудь менш помітним, менш значним. Тема затіняє собою все поле зору, і ви в цей час ніби забуваєте, що матеріалізуватися вона може тільки при втіленні її у зримі образи (Олександр Довженко, III, 1960, 300); Мажор нашого життя не затіниш ніяким затишком (Іван Ле, Мої листи, 1945, 6).