Словник української мови

ЗАТІПАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., розм. Почати тіпати, трясти чим-небудь; викликати тремтіння, здригання (тіла людини та його частин). Йосипенко щиро і прикро припадав до землі, здіймав очі угору, молився, потім встав, підійшов до трупа, подивився у лице і, припавши до руки, затіпав головою (Панас Мирний, IV, 1955, 193); Пропасниця ще більше затіпала його спітнілим тілом (Петро Панч, I, 1956, 123);
//  беаос, Я аж кинулася, так мене затіпало... (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 370).