Словник української мови

ЗА́ТІРКА, и, жін., кул. Страва, зварена на воді або молоці з розтертого в дрібні кульки борошна з водою. Страва була звичайна: житня затірка та картопляні товкмачі з маком (Леся Українка, III, 1952, 606); Подаючи на стіл, затірку посипають дрібно посіченою зеленню петрушки (Українські страви, 1957, 100); Поставив [Павло] повний глечик молока на стіл. — Оце тобі! Мабуть, аж до сестри ходив? — зраділа Явдоха, що таки дуже полюбляла молочну затірку (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 133).
♦ Дати затірки, фам. — дуже побити. Я тобі дам затірки! Попадешся ти в мої лещата! (Словник Грінченка).