ЗАТЯГАТИ 1, аю, аєш і рідше ЗАТЯГУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТЯГТИ і ЗАТЯГНУТИ, тягну, тягнеш; мин. ч. затяг, ла, ло і затягнув, ла, ло; док., перех.
1. Тягнучи, посуваючи кого-, що-небудь, поміщати кудись. А пастки ставити і невід затягати не вмів і не навчився, хоч і хтів (Леся Українка, I, 1951, 399); Сп'янілі від пороху, поту, втоми артилеристи на руках затягують в ліс гармати (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 532); Затягнувши в хату мішок і трохи віддихавшись, Марія сказала: — Чула від людей, що ви купуєте... Та й собі... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 43); * Образно. — Чорт затяг цю країну за непрохідні, найвищі в світі гори (Юрій Смолич, I, 1958, 446).
2. також без додатка. Вбирати, втягувати кого-,
що-небудь у себе, вниз, всередину чогось;
засмоктувати. Не відчула [Оля], як тиха, зрадлива течія почала
непомітно відносити її вбік, затягувати на глибоке
(Леонід Юхвід, Оля, 1959, 17);
// безос. — Товариші, яма! —
Тону! — Затягує! — Руку, товариші! (Олесь Гончар, II,
1959, 417); * Образно. — Чого ці пани крутяться коло
тебе, Едіт? Вони можуть затягти в таку трясовину,
що потім і не вилізеш... (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 168);
// тільки док., розм., рідко. Те саме, що украсти.
Ставала [Рахіра] там, де ґаздині білили свої полотна,
щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого
затягнути незамітно під паху (Ольга Кобилянська, II, 1956, 75).
♦ Затягти (затягнути) язик (язика) — перестати
говорити, замовкнути. Хоч би слово сказав, а то
затягнув язик.. і мовчить (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 293);
// безос. Затихли тости і промови, Всім затягнуло
язика (Сергій Воскрекасенко, І всерйоз.., 1960, 77).
3. перен., розм. Умовлянням або силою приводити,
заводити, доставляти і т. ін. куди-небудь. Затягав
[Копронідос] до себе на чарку горілки дияконів та
простих ченців (Нечуй-Левицький, III, 1956, 391); Павлик затягнув
мене до хати (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 109);
// тільки
3 ос. Захоплювати, приваблювати. Моя нова діяльність
все більше й більше мене затягувала, і не було
можливості відмовитися від узятих на себе обов'язків (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 56); По-справжньому закохатися
він так і не встиг. Маруся після того, як вони
закінчили семирічку, поїхала вчитися до медичного
технікуму, а його затягнуло, полонило інше —
колективізація (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 133);
// Залучати до
участі в чому-небудь. Буваючи в Одесі, Микола
стрічався з вербівцями й затягав їх до Ковбаненкової ватаги
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 251); Для винищення українського
народу гітлерівці розставили тисячі найтонших тенет.
Одних вони затягують у так зване «вільне козацтво»,
у товариства «охорони порядку», інших же не чіпають,
щоб роз'єднати людей (Олександр Довженко, III, 1960, 55).
4. Обв'язувати, підперізувати чим-небудь туго. Борис Петрович уже встиг розв'язати вузли, які міцно, боляче затягували Васині руки (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 148); Саїд тримав у лівій руці три хустки-пояси, немов збирався застебнутись і затягти ними стан (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 95); Все іде додому і на зміну, потону і я десь у бою, тільки дужче поясом ремінним затягну я талію свою (Володимир Сосюра, I, 1957, 164).
5. Стягуючи кінці, зав'язувати міцно,
зашморгувати мотузок, вірьовку і т. ін. Гаркуша підійшов до
кобили і, зціпивши зуби, взявся міцніше затягувати
розсупонений хомут (Олесь Гончар, II, 1959, 216); Перед
знайомою хвірткою він зупинився, тісніше затягнув
пояс, поправив безкозирку (Василь Кучер, Чорноморці, 1956,
393).
♦ Затягати (затягувати, затягти, затягнути) петлю
(зашморг і т. ін.): а) (на кому — чому) ставити
кого-небудь у безвихідь. Знала вже глитайську вдачу жінка —
чим привітніший Кочубей, тим міцніше затягає
петлю на шиї (Олесь Донченко, III, 1956, 8); б) (навколо кого — чого)
оточувати з усіх боків, стискаючи кільце оточення.
[Балтієць:] 3 моря, з гір вас оточують, оточують
з усіх боків, і кожен день, кожна година затягує петлю
навколо вас все дужче й дужче (Олександр Корнійчук, I, 1955, 60);
Затягати (затягувати, затягти, затягнути) пояски —
обмежувати себе в їжі; голодувати. Гітлер нікому
не давав вільно дихати. Він усе підпорядковував війні..
Німці тільки й знали, що затягували пояски дедалі
тугіше (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 219).
6. Покривати, встеляти чим-небудь якусь поверхню.
На березі Дніпра ще збереглись окопи, їх затяга пирій,
і м'ята, і чебрець (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 17); У
шибки затуркотів дощик.. Поволі дрібні краплинки
поволокою затягали скло, знеможено сповзаючи вниз (Олесь Досвітній,
Вибр., 1959, 193); Почорніли, взялися іржею золотаві
бані, холодна цвіль затягнула білі мармурові плити
(Василь Кучер, Дорога.., 1958, 36); Під копитами Орла
хрустів молодий льодок, що затягнув. невеликі калюжки
(Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 805);
// безос. Біля хижі
ще лежав камінь, на якому колись гострили мечі й ножі,
але зараз його затягало травою й зеленим мохом (Семен Скляренко,
Святослав, 1959, 11);
// Закривати, заліплювати отвір
чим-небудь липким, в'язким. Вода на дні озера то
прибував, то зникає. А місце, звідки б'є джерело,
хутко затягає твань і багно (Олесь Донченко, II, 1956, 34);
// безос.
Ось ставок. Його затягло мулом, очерет і ряска запнули
його срібне лице (Юрій Яновський, V, 1959, 143);
// розм.
Напинати, натягувати що-небудь. Вона щільніше
затягла запинало, що ділило її кут від решти кімнати
(Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 44); — На, не мерзни! — взяв
своє пальто Дратва і накрив ним Юрка. — Затягни
на голову і надихай собі тепла, а то застудишся (Михайло Томчаній,
Готель.., 1960, 136);
// Огортати, оповивати, заволікати
що-небудь, роблячи нечітко, невиразно видним (про
туман, хмари, імлу і т. ін.). Від річки піднімався
туман, затягаючи сизою запоною похилі верби і розкидані
по березі хати (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 66); На
горизонті затягують просинь Сірі, як рядна, завіси
дощів (Микола Шеремет, Щастя.., 1951, 140); Свинцеві хмари
затягнули небо, на обрії хоч би прогалинка (Олександр Підсуха,
Віч-на-віч, 1962, 97);
// безос. — Затягує небо — на дощ, —
сказав пастух (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 398).
7. також без додатка, розм. Починати співати
(рідше грати). — По волнам — по морям, Нынче здесь —
завтра там, — затягує Сенька, я підхоплюю, й пісня
голосно лунає, розтягуючись довгими «а-а-а» над водою
(Олекса Десняк, II, 1955, 312); Дівчата затягли пісню. Вони
співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною
(Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 249);
// тільки недок. Співати
тривалий час. Охрім в корчмі Пойді кумі Весільних
[пісень] затягає (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 136); Про
степ донецький затягав [хлопець] пісні, І цілував
дівчину навесні (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 89);
// рідко. Довго тягти окремі високі ноти; виводити. Люди,
як видно, дуже добре позаучували мелодії пісень, бо
співали гармонічно й не різнили. Часом тільки кілька
дівочих голосів затягало на кінці або трохи різнило
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 403);
// Починати говорити
спроквола, монотонно, розтягуючи слова. — Еге-е, — затяг
він, — значить, утекла [гадюка], проклята! (Панас Мирний,
IV, 1955, 13); Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім,
набравшись духу, затяг зі своїм повноголосим
подільським виспівом: — Товаришу гвардії старший
лейтенант! (Олесь Гончар, III, 1959, 309).
♦ Затягати (затягувати, затягти, затягнути) своєї
(своє) — настирливо повторювати одне й те саме.
Коли попереду проступили з темряви будинки селища,
вона пішла зовсім повільно і знов затягла своєї: —
Засиділись мало не до півночі, а завтра з гудком будь на
місці (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 104); — Схаменіться, доки
не пізно. Схаменіться, коли не бажаєте, щоб Баржак
у петлю вас завів, — знову затягнув своє
Хлопєшка. — Ще вихід є! (Олесь Гончар, II, 1959, 17).
8. Просовувати що-небудь крізь якийсь отвір (перев. засиляти нитку в голку). Якось Михайлина сіла вишивати Наталі нову сорочку. Довго затягала в голку нитку — ох, минають роки, не ті стають очі, не ті пальці (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 183); — Хіба ти не бачиш, що в печі обід недоварений, а хата стоїть і досі не метена? — Та вже ж бачу, не повилазили, — обізвалася Мотря, затягуючи нитку в вушко (Нечуй-Левицький, II, 1956, 290).
9. розм. Затримувати, уповільнювати хід, здійснення чого-небудь. Він згадує свої вправи з Павлом і вирішує не затягати бій (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 88); Ми переконані, що капіталісти всіх країн обманюють народ, обіцяючи скорий і справедливий мир, а на ділі затягуючи загарбну війну (Ленін, 24, 1950, 331); [Овчаренко:] Вибачте, я трохи затягнув лекцію (Олександр Корнійчук, II, 1955, 321).
10. також без додатка, розм. Те саме, що заважувати. [Храпко:] Та мабуть пудів зо три затягне! (Панас Мирний, V, 1955, 161).
11. спец. Міцно закручувати, загвинчувати, укріпляти що-небудь.