в означеннях
Тлумачення, значення слова «затягати»:

ЗАТЯГАТИ 1, аю, аєш і рідше ЗАТЯГУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТЯГТИ і ЗАТЯГНУТИ, тягну, тягнеш; мин. ч. затяг, ла, ло і затягнув, ла, ло; док., перех.

1. Тягнучи, посуваючи кого-, що-небудь, поміщати кудись. А пастки ставити і невід затягати не вмів і не навчився, хоч і хтів (Леся Українка, I, 1951, 399); Сп'янілі від пороху, поту, втоми артилеристи на руках затягують в ліс гармати (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 532); Затягнувши в хату мішок і трохи віддихавшись, Марія сказала: — Чула від людей, що ви купуєте... Та й собі... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 43);  * Образно. — Чорт затяг цю країну за непрохідні, найвищі в світі гори (Юрій Смолич, I, 1958, 446).

2. також без додатка. Вбирати, втягувати кого-, що-небудь у себе, вниз, всередину чогось; засмоктувати. Не відчула [Оля], як тиха, зрадлива течія почала непомітно відносити її вбік, затягувати на глибоке (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 17);
//  безос. — Товариші, яма! — Тону! — Затягує! — Руку, товариші! (Олесь Гончар, II, 1959, 417);  * Образно. — Чого ці пани крутяться коло тебе, Едіт? Вони можуть затягти в таку трясовину, що потім і не вилізеш... (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 168);
//  тільки док., розм., рідко. Те саме, що украсти. Ставала [Рахіра] там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під паху (Ольга Кобилянська, II, 1956, 75).
Затягти (затягнути) язик (язика) — перестати говорити, замовкнути. Хоч би слово сказав, а то затягнув язик.. і мовчить (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 293);
//  безос. Затихли тости і промови, Всім затягнуло язика (Сергій Воскрекасенко, І всерйоз.., 1960, 77).

3. перен., розм. Умовлянням або силою приводити, заводити, доставляти і т. ін. куди-небудь. Затягав [Копронідос] до себе на чарку горілки дияконів та простих ченців (Нечуй-Левицький, III, 1956, 391); Павлик затягнув мене до хати (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 109);
//  тільки 3 ос. Захоплювати, приваблювати. Моя нова діяльність все більше й більше мене затягувала, і не було можливості відмовитися від узятих на себе обов'язків (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 56); По-справжньому закохатися він так і не встиг. Маруся після того, як вони закінчили семирічку, поїхала вчитися до медичного технікуму, а його затягнуло, полонило інше — колективізація (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 133);
//  Залучати до участі в чому-небудь. Буваючи в Одесі, Микола стрічався з вербівцями й затягав їх до Ковбаненкової ватаги (Нечуй-Левицький, II, 1956, 251); Для винищення українського народу гітлерівці розставили тисячі найтонших тенет. Одних вони затягують у так зване «вільне козацтво», у товариства «охорони порядку», інших же не чіпають, щоб роз'єднати людей (Олександр Довженко, III, 1960, 55).

4. Обв'язувати, підперізувати чим-небудь туго. Борис Петрович уже встиг розв'язати вузли, які міцно, боляче затягували Васині руки (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 148); Саїд тримав у лівій руці три хустки-пояси, немов збирався застебнутись і затягти ними стан (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 95); Все іде додому і на зміну, потону і я десь у бою, тільки дужче поясом ремінним затягну я талію свою (Володимир Сосюра, I, 1957, 164).

5. Стягуючи кінці, зав'язувати міцно, зашморгувати мотузок, вірьовку і т. ін. Гаркуша підійшов до кобили і, зціпивши зуби, взявся міцніше затягувати розсупонений хомут (Олесь Гончар, II, 1959, 216); Перед знайомою хвірткою він зупинився, тісніше затягнув пояс, поправив безкозирку (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 393).
Затягати (затягувати, затягти, затягнути) петлю (зашморг і т. ін.): а) (на кому — чому) ставити кого-небудь у безвихідь. Знала вже глитайську вдачу жінка — чим привітніший Кочубей, тим міцніше затягає петлю на шиї (Олесь Донченко, III, 1956, 8); б) (навколо кого — чого) оточувати з усіх боків, стискаючи кільце оточення. [Балтієць:] 3 моря, з гір вас оточують, оточують з усіх боків, і кожен день, кожна година затягує петлю навколо вас все дужче й дужче (Олександр Корнійчук, I, 1955, 60); Затягати (затягувати, затягти, затягнути) пояски — обмежувати себе в їжі; голодувати. Гітлер нікому не давав вільно дихати. Він усе підпорядковував війні.. Німці тільки й знали, що затягували пояски дедалі тугіше (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 219).

6. Покривати, встеляти чим-небудь якусь поверхню. На березі Дніпра ще збереглись окопи, їх затяга пирій, і м'ята, і чебрець (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 17); У шибки затуркотів дощик.. Поволі дрібні краплинки поволокою затягали скло, знеможено сповзаючи вниз (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 193); Почорніли, взялися іржею золотаві бані, холодна цвіль затягнула білі мармурові плити (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 36); Під копитами Орла хрустів молодий льодок, що затягнув. невеликі калюжки (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 805);
//  безос. Біля хижі ще лежав камінь, на якому колись гострили мечі й ножі, але зараз його затягало травою й зеленим мохом (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 11);
//  Закривати, заліплювати отвір чим-небудь липким, в'язким. Вода на дні озера то прибував, то зникає. А місце, звідки б'є джерело, хутко затягає твань і багно (Олесь Донченко, II, 1956, 34);
//  безос. Ось ставок. Його затягло мулом, очерет і ряска запнули його срібне лице (Юрій Яновський, V, 1959, 143);
//  розм. Напинати, натягувати що-небудь. Вона щільніше затягла запинало, що ділило її кут від решти кімнати (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 44); — На, не мерзни! — взяв своє пальто Дратва і накрив ним Юрка. — Затягни на голову і надихай собі тепла, а то застудишся (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 136);
//  Огортати, оповивати, заволікати що-небудь, роблячи нечітко, невиразно видним (про туман, хмари, імлу і т. ін.). Від річки піднімався туман, затягаючи сизою запоною похилі верби і розкидані по березі хати (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 66); На горизонті затягують просинь Сірі, як рядна, завіси дощів (Микола Шеремет, Щастя.., 1951, 140); Свинцеві хмари затягнули небо, на обрії хоч би прогалинка (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 97);
//  безос. — Затягує небо — на дощ, — сказав пастух (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 398).

7. також без додатка, розм. Починати співати (рідше грати). — По волнам — по морям, Нынче здесь — завтра там, — затягує Сенька, я підхоплюю, й пісня голосно лунає, розтягуючись довгими «а-а-а» над водою (Олекса Десняк, II, 1955, 312); Дівчата затягли пісню. Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 249);
//  тільки недок. Співати тривалий час. Охрім в корчмі Пойді кумі Весільних [пісень] затягає (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 136); Про степ донецький затягав [хлопець] пісні, І цілував дівчину навесні (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 89);
//  рідко. Довго тягти окремі високі ноти; виводити. Люди, як видно, дуже добре позаучували мелодії пісень, бо співали гармонічно й не різнили. Часом тільки кілька дівочих голосів затягало на кінці або трохи різнило (Нечуй-Левицький, II, 1956, 403);
//  Починати говорити спроквола, монотонно, розтягуючи слова. — Еге-е, — затяг він, — значить, утекла [гадюка], проклята! (Панас Мирний, IV, 1955, 13); Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім, набравшись духу, затяг зі своїм повноголосим подільським виспівом: — Товаришу гвардії старший лейтенант! (Олесь Гончар, III, 1959, 309).
Затягати (затягувати, затягти, затягнути) своєї (своє) — настирливо повторювати одне й те саме. Коли попереду проступили з темряви будинки селища, вона пішла зовсім повільно і знов затягла своєї: — Засиділись мало не до півночі, а завтра з гудком будь на місці (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 104); — Схаменіться, доки не пізно. Схаменіться, коли не бажаєте, щоб Баржак у петлю вас завів, — знову затягнув своє Хлопєшка. — Ще вихід є! (Олесь Гончар, II, 1959, 17).

8. Просовувати що-небудь крізь якийсь отвір (перев. засиляти нитку в голку). Якось Михайлина сіла вишивати Наталі нову сорочку. Довго затягала в голку нитку — ох, минають роки, не ті стають очі, не ті пальці (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 183); — Хіба ти не бачиш, що в печі обід недоварений, а хата стоїть і досі не метена? — Та вже ж бачу, не повилазили, — обізвалася Мотря, затягуючи нитку в вушко (Нечуй-Левицький, II, 1956, 290).

9. розм. Затримувати, уповільнювати хід, здійснення чого-небудь. Він згадує свої вправи з Павлом і вирішує не затягати бій (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 88); Ми переконані, що капіталісти всіх країн обманюють народ, обіцяючи скорий і справедливий мир, а на ділі затягуючи загарбну війну (Ленін, 24, 1950, 331); [Овчаренко:] Вибачте, я трохи затягнув лекцію (Олександр Корнійчук, II, 1955, 321).

10. також без додатка, розм. Те саме, що заважувати. [Храпко:] Та мабуть пудів зо три затягне! (Панас Мирний, V, 1955, 161).

11. спец. Міцно закручувати, загвинчувати, укріпляти що-небудь.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 368.

Коментарі (0)

ЗАТЯГАТИ 2, аю, аєш, док., перех., розм.

1. Зморити, перевтомити когось, примусивши довго ходити куди-небудь або десь. Він виявився мимовільним свідком. Але боячись, що його тепер затягають по слідствах, вирішив удати, буцімто нічого не чув і не бачив (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 201);
//  рідко. Перевтомити кого-небудь частими відвідинами. [В'юн:] Піду, до всього начальства піду, від моїх родичів заяви полетять в установи, ми затягаємо вас комісіями (Михайло Стельмах, Зол. метелиця, 1955, 58).

2. Довго носячи, забруднити; заносити (одяг, взуття і т. ін.).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 369.

Коментарі (0)