в означеннях
Тлумачення, значення слова «затягнений»:

ЗАТЯ́ГНЕНИЙ, ЗАТЯ́ГНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до затягти, затягнути 1—9, 11. Три, чотири чоловіки хапають такі самі великі молоти і починають.. набивати затягнений обруч на обід (Іван Франко, IV, 1950, 189); Руки бійця, туго затягнені бинтами, здавалися дерев'яними (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 259); На вигляд було їй років за тридцять.. Але струнка постать, затягнута в темно-синю оксамитову сукню, була як різьблена (Андрій Головко, II, 1957, 451); Так, це тюрма! Ось куди привезено їх! Вона немов відчула на шиї затягнуту зашморгом петлю (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 165); Дівчинку провели в малесеньку кімнатку, затягнуту сукнами і килимами (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 112); Все вужчає і вужчає на болоті ланцюжок слідів, переходить у щілини, затягнуті травою (Михайло Стельмах, II, 1962, 68); Одно око в шуліки затягнене сірою плівкою, а друге, світло-жовте, — широко розплющене й нерухоме (Олесь Донченко, II, 1956, 288); Севастополь весь горів і був затягнутий їдким димом (Василь Кучер, Голод, 1961, 106);
//  затягнено, безос. присудк. сл. Під білою березою козаченька вбито; Ой вбито, вбито, затягнено в жито (Павло Чубинський, V, 1874, 375).

2. у знач. прикм. Міцно зав'язаний. Галя, не можучи подужати руками, зубами починала розв'язувати затягнений вузол (Борис Грінченко, I, 1963, 281).

3. у знач. прикм. Який покрився кіркою, почав гоїтися (про рану). Чужий чоловік з ласкавим голосом.. розбудив [у Ганни] пригаслий, як затягнена, але не зажила рана, спогад про батька (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 370.

Коментарі (0)