в означеннях
Тлумачення, значення слова «затятий»:

ЗАТЯ́ТИЙ, а, е.

1. Який уперто наполягає на своєму, намагається зробити по-своєму, домагається свого; упертий. — Ну, ходімо на вулицю.., — посміхнувся Свирид Яковлевич, знаючи, що зараз нічим не переважиш затяту жінку (Михайло Стельмах, II, 1962, 24);
//  Стійкий, непохитний. І що лютіше карали [німці], то все більш затятим, незламним ставав Дмитро (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 73);  * Образно. Виструнчені тополі вже не гойдалися. Стояли похмурі, вражені страшним ударом, але затяті в своєму відчайдушному опорі, нескорені (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 405).

2. Який виражає найвищий ступінь ознаки, вияву чого-небудь. Бунч мовчить. Але в його мовчанні вчувається затята впертість і невдоволення (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 17);
//  Який довго не припиняється, не змінюється. Гострий бій теж надміру затягся. Треба було й тут якимось чином «освіжити» справу, несподіванкою змінити затятий стан бою (Іван Ле, Мої листи, 1945, 180);
//  Скажений, лютий. Данилко сидів затятий і клятий після битви за честь роду, прадід Данило блискав очима з-під кошлатих брів (Юрій Яновський, I, 1954, 261); Вітер був холодний, затятий. Він різав шкіру мов шматочками скла (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 122).

3. діал. Зціплений, міцно затиснений (про губи, зуби і т. ін.). Він ішов згорблений, сумний, з затятими устами, немов на плечах у нього був якийсь великий тягар (Іван Франко, IV, 1950, 472).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 371.

Коментарі (0)