ЗАТЯЖКИ́Й, а, е, розм. Тяжчий, ніж звичайно, або надто тяжкий. Її тонка стать ніби натягнулась, щоб повісити портрет добре. Одначе це не вдавалось їй. Очевидно, був образ затяжкий для неї (Ольга Кобилянська, III, 1956, 142); — Що чувати, пане сотнику? — з цікавістю піднімає підполковник над теплим сіном затяжку для його шиї голову (Михайло Стельмах, II, 1962, 52).