в означеннях
Тлумачення, значення слова «затьмарювати»:

ЗАТЬМАРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАТЬМАРИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Робити щось темним чи невидним, прикриваючи, затуляючи собою або чим-небудь; затемнювати. Жодна хмаринка не затьмарювала блакиті (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 177); Гасло сонце. Вилізли тіні з садків, з-під стріх, із-за повіток. Поповзли попідтинню вулицями, затьмарили село легенькою млою (Андрій Головко, II, 1957, 29);
//  Своїм яскравим сяйвом робити менш помітними інші сяючі планети (про небесні світила). Місяць підіймався все вище й вище, затьмарюючи своїм світлом зірки (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 40).

2. перен. Перевершувати кого, що-небудь своїми якостями, досягненнями і т. ін. Клим теж ладен був пишатися колосальною начитаністю Дмитра і пишався б, якби не бачив, що брат затьмарює його (Максим Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, I, 1952, 156); Складні господарські обрахунки.. остаточно запевнили Бжеського в тому, що мудрістю він затьмарив Арістотеля, а красномовністю — Ціцерона і Скаргу (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 27).

3. перен. Робити менш зрозумілим; заплутувати. Я переписував, перекладав, тлумачив книги. Я виправляв помилки, що їх робили несвідомі переписувачі і цим затьмарювали високий їхній зміст (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 171); Ідея сценарію мусить стояти перед очима. Режисер проглядає всі кадри. Деякі він викидає — вони затьмарюють або шкодять ідеї (Юрій Яновський, II, 1958, 24).

4. перен. Позбавляти ясності, гостроти (розум, свідомість, зір і т. ін.). Думки, як вихор, проносились в голові, затьмарювали розум, пекли гірше вогню (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 106); Сон прийшов десь під ранок. Важкий, як забуття, він затьмарив свідомість і опанував тіло (Натан Рибак, Гармати.., 1934, 110); Немовби хто зір мій зненацька затьмарив, І я не потраплю, куди мені йти (Олександр Підсуха, Поеми, 1954, 92);
//  безос. На мить йому наче затьмарило розум (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 491).

5. перен. Робити сумним, похмурим, зажуреним; засмучувати. Тінь глибокого суму часто затьмарює її обличчя (Іван Кочерга, II, 1956, 43); Якась нав'язлива думка затьмарює княжі очі (Яків Качура, II, 1958, 407); Смутен сон наснився Святославу, затьмарив чоло його ясне (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 169);
//  Робити що-небудь безрадісним, тяжким. Щирі й сумні слова дівчини викликали в нього бажання допомогти їй, зробити так, щоб ніщо не затьмарювало її життя (Олесь Донченко, V, 1957, 258); Вона була щаслива й знала, що нема в світі такої сили, яка могла б затьмарити її щастя (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 200).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 371.

Коментарі (0)