в означеннях
Тлумачення, значення слова «затока»:

ЗА́ТОКА, и, жін., діал. Слизький схил, боковий спад дороги, куди сповзають сани. Конята вкрились піною.. Та хоч як мучаться, саней не рушать з затоки й на п'ядь (Іван Франко, XIII, 1954, 36).
 Іти (піти) в затоки (в затоку) — сповзати на слизький схил, боковий спад дороги. Дорога була слизька, і сани йшли в затоки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 80); На з'їзді з старого, розхитаного містка через Багачку Юркові сани пішли в затоку і мало не перекинулись у річку (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 124).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 354.

Коментарі (0)

ЗАТО́КА, и, жін. Частина океану, моря, озера, річки, що вдається в сушу; бухта. Човники на веслах і на парусах снувались по затоці (Леся Українка, III, 1952, 611); Море близько, і він [Дніпро] тече повільно, величаво, розливаючись безліччю рукавів, застоюючись в лиманах, затоках (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 656); Балтійське море біля берегів СРСР утворює дві затоки: Фінську і Ризьку (Фізична географія, 7, 1957, 18);  * Образно. Вона придивлялася до кожної зморшки під очима Миколи і до сплутаного чуба, що вже рідішав між двома глибокими затоками лоба (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 25).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 354.

Коментарі (0)