в означеннях
Тлумачення, значення слова «затон»:

ЗАТО́Н, у, чол.

1. Місце, затоплене водою річки, озера, що розлилися, або спокійна, тиха затока річки, озера. Та не йду шляхом, або стежками, а все манівцями. Все понад річкою, іноді через затони й бридьма, наче справді русалка (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 367); Гусей шумливі табуни Напровесні чи пізно восени Злітаються над ставу тихе лоно І каламутять голубінь затону (Максим Рильський, II, 1956, 24).

2. Спеціально захищене від течії і льодоходу місце або природна затока річки, пристосовані для ремонту чи зимової стоянки суден. Три дзвінки, гудок, пароплав відшвартовується і виходить з канівського затону (Олекса Гуреїв, Через замети, 1961, 60); Вкривається кригою Дніпро. Закінчилася навігація на водній магістралі, флот став по затонах на зимівлю (Радянська Україна, 15.XII 1953, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 355.

Коментарі (0)