ЗАТОПЛЮВАТИ 1, юю, юєш, і ЗАТОПЛЯТИ,
яю, яєш, недок., ЗАТОПИТИ, топлю, топиш, док.,
перех. і неперех. Починати топити що-небудь (піч,
грубу і т. ін.), розпалювати вогонь де-небудь. Стара
Оболонська тупала й собі по хаті, готувалась
затоплювати піч (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 277); [Явдоха:]
Батько прийшли учора пізно з шинку та як почали
воювати: «Давай вечерять!» ..Хоч прямо опівночі
затопляй та вари вечерять (Марко Кропивницький, II, 1958, 425); Солоха..
затопила в печі, наварила їсти (Панас Мирний, I, 1954, 67);
// Нагрівати приміщення, запалюючи вогонь де-небудь.
Нема кому зострінути, Затопити хату (Тарас Шевченко, II,
1953, 149).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 355.
ЗАТОПЛЮВАТИ 2, юю, юєш і ЗАТОПЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАТОПИТИ, ошію, опиш, док., перех.
1. Покривати водою який-небудь простір,
поверхню чого-небудь; заливати (під час повені, зливи,
при створенні штучного водоймища і т. ін.). Не спинити
зливи, що затоплює землю, клекоче бурчаками, руйнує
греблі й все, що на дорозі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 118);
Розбурхана і гнівна, вона [річка] кидається хвилями на
береги, повінню затоплює землю (Юрій Збанацький, Переджнив'я,
1955, 348); Дніпро широко розлився, затопив весь
Труханів острів і Микольську слобідку (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи,
1954, 438); * Образно. Затоплю недолю Дрібними
сльозами, Затопчу неволю Босими ногами! (Тарас Шевченко, I, 1951,
36);
// безос. Весною затопляє так, хоч човном їдь, як із
сінець виступиш (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 267);
//
Заливаючи що-небудь, заповнювати всередині (про воду,
повінь, зливу і т. ін.). — Де вода затопила забої —
оддзвеніло, одцокало кайло (Володимир Сосюра, I, 1957, 276); Після
того як весняна повідь затопила хату Бондаря Тихона,
в печі знайшли живого сома (Олесь Донченко, VI, 1957, 8);
// безос. — Крижиною проламало стіну... затоплює
водою млин (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 61).
2. перен. Суцільно покривати що-небудь. Все
затоплює, все захоплює, все укривав войовничий, невідступний,
швидкий барвінок (Юрій Смолич, II, 1958, 11); Густою
хвилею котилася пара, затоплюючи троянівську долину,
верби, хати (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 223); По обрію заграло
степове марево і затопило шлях, з якого партизани
не зводили очей (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 168);
// Заповнювати собою, запруджувати (вулицю, площу,
дорогу і т. ін.). Від самого ранку заливали, затісняли,
затоплювали череди, ряди, полки волів, корів, овець
усі шляхи, вулиці, площі (Іван Франко, VIII, 1952, 362);
Війська.. затопили всі шляхи, що вели вглиб Румунії на
південь і південний захід (Олесь Гончар, I, 1954, 60);
//
Наповнювати, переповнювати що-небудь чимось. Знизу
підіймавсь до Івана і затоплював гори глухий гомін ріки
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 308); Скільки неперероблепої
сировини збереться тут! Вона затопить завод... (Юрій Шовкопляс,
Інженери, 1935, 103);
// Заповнювати, наповнювати
щось у великій мірі, огортати кого-, що-небудь (про
світло, темряву). Привезли [шефи] в Ковалівку
довгождану машину, яка скоро затопить світлом усі вулиці
й хати (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 410);
Призвичаївшись до напівтемряви, що затопляла кузню, Тимко
розглядів ще одну людину (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 36);
Темрява затопила Григорія (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951,
684);
// Охоплювати кого-небудь з великою силою (про
почуття, думки і т. ін.). Мені важко протистояти
велетенській повені думок і почуттів, які затоплюють
мене, коли йдеться про нове мистецтво (Олександр Довженко, III,
1960, 175); Флегонта знову затопили мрії (Юрій Смолич,
Мир.., 1958, 37).
3. Заливаючи, примушувати потопати (про воду).
Пливе човен — та вже його Вода затопляв (Левко Боровиковський,
Тв., 1957, 101);
// Занурюючи у воду, переповнюючи
водою, спускати на дно. — Я пропоную при виході
з гавані.. затопити бодай деякі з цих транспортів.
— Птаха говорив статечно, якось по-хазяйськи (Юрій Смолич,
V, 1959, 474);
// рідко. Кидаючи у воду, знищувати.
— Дитино моя, Олесю! схаменись! Та якби жив був твій
батько або мати, краще б вони тебе в глибокій криниці
затопили! (Марко Вовчок, I, 1955, 22).
♦ Затопити голову (головоньку) — те саме, що
Голову втопити (див. голова). Затопила свою
головоньку за гіркою п'яницею (Павло Чубинський, V, 1874, 534); Затоплювати
(затопляти, затопити) зір (очі, погляд) в чому, в що —
зупиняти, зосереджувати свій погляд на чому-небудь,
невідривно дивитися кудись. Довго він блукав по
темних алеях, затоплював зір у високому спокійному небі
(Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 95); Фархад брав часом в руки
той папір І затопляв в мальоване свій зір (Микола Бажан, II,
1947, 219); Затоплювати (затопляти, затопити) розум
(лихо, горе, сум і т. ін.) у чарці (горілці) —
притупляти свідомість, заглушати важкі почуття, вживаючи
надміру алкогольні напої. — Що ж робив він в ті
скривджені дні? Може, в чарці затоплював лихо? (Платон Воронько,
Мирний неспокій, 1960, 143); І гарний сей чоловік,
..зате як загуляє, — роботу.. кинув та й розум затопе
[затопить] в горілці (Панас Мирний, I, 1954, 302);
Затоплювати (затопляти, затопити) у крові: а) жорстоко карати,
душити. Цариця Катерина затопила те повстання
в крові, а селян розкидала по безводних таврійських
степах (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 485); б) убивати,
помщаючись. — Відплатіть ненажерному кату ви за
лютеє горе моє! Затопіть ви бандитів у крові (Володимир Сосюра,
II, 1958, 448).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 355.
ЗАТОПЛЮВАТИ 3, юю, юєш, недок., рідко, ЗАТОПИТИ, оплю, опиш, док., перех. і неперех., вульг. Сильно бити кого-небудь, ударяти по чомусь. Юра розмахується і з усієї сили затоплює Васюті в пику так, що Васюта падав (Юрій Смолич, II, 1958, 55); В висок Дареса затопив [Ентелл]: 3 очей аж іскри полетіли (Іван Котляревський, I, 1952, 98); — Та й ляпаса мені ви затопили... — і він потер собі зелену щоку (Олександр Ільченко, Козадьк. роду.., 1958, 261).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 356.