в означеннях
Тлумачення, значення слова «затоплювати»:

ЗАТОПЛЮВАТИ 1, юю, юєш, і ЗАТОПЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАТОПИТИ, топлю, топиш, док., перех. і неперех. Починати топити що-небудь (піч, грубу і т. ін.), розпалювати вогонь де-небудь. Стара Оболонська тупала й собі по хаті, готувалась затоплювати піч (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 277); [Явдоха:] Батько прийшли учора пізно з шинку та як почали воювати: «Давай вечерять!» ..Хоч прямо опівночі затопляй та вари вечерять (Марко Кропивницький, II, 1958, 425); Солоха.. затопила в печі, наварила їсти (Панас Мирний, I, 1954, 67);
//  Нагрівати приміщення, запалюючи вогонь де-небудь. Нема кому зострінути, Затопити хату (Тарас Шевченко, II, 1953, 149).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 355.

Коментарі (0)

ЗАТОПЛЮВАТИ 2, юю, юєш і ЗАТОПЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАТОПИТИ, ошію, опиш, док., перех.

1. Покривати водою який-небудь простір, поверхню чого-небудь; заливати (під час повені, зливи, при створенні штучного водоймища і т. ін.). Не спинити зливи, що затоплює землю, клекоче бурчаками, руйнує греблі й все, що на дорозі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 118); Розбурхана і гнівна, вона [річка] кидається хвилями на береги, повінню затоплює землю (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 348); Дніпро широко розлився, затопив весь Труханів острів і Микольську слобідку (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 438);  * Образно. Затоплю недолю Дрібними сльозами, Затопчу неволю Босими ногами! (Тарас Шевченко, I, 1951, 36);
//  безос. Весною затопляє так, хоч човном їдь, як із сінець виступиш (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 267);
//  Заливаючи що-небудь, заповнювати всередині (про воду, повінь, зливу і т. ін.). — Де вода затопила забої — оддзвеніло, одцокало кайло (Володимир Сосюра, I, 1957, 276); Після того як весняна повідь затопила хату Бондаря Тихона, в печі знайшли живого сома (Олесь Донченко, VI, 1957, 8);
//  безос. — Крижиною проламало стіну... затоплює водою млин (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 61).

2. перен. Суцільно покривати що-небудь. Все затоплює, все захоплює, все укривав войовничий, невідступний, швидкий барвінок (Юрій Смолич, II, 1958, 11); Густою хвилею котилася пара, затоплюючи троянівську долину, верби, хати (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 223); По обрію заграло степове марево і затопило шлях, з якого партизани не зводили очей (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 168);
//  Заповнювати собою, запруджувати (вулицю, площу, дорогу і т. ін.). Від самого ранку заливали, затісняли, затоплювали череди, ряди, полки волів, корів, овець усі шляхи, вулиці, площі (Іван Франко, VIII, 1952, 362); Війська.. затопили всі шляхи, що вели вглиб Румунії на південь і південний захід (Олесь Гончар, I, 1954, 60);
//  Наповнювати, переповнювати що-небудь чимось. Знизу підіймавсь до Івана і затоплював гори глухий гомін ріки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 308); Скільки неперероблепої сировини збереться тут! Вона затопить завод... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1935, 103);
//  Заповнювати, наповнювати щось у великій мірі, огортати кого-, що-небудь (про світло, темряву). Привезли [шефи] в Ковалівку довгождану машину, яка скоро затопить світлом усі вулиці й хати (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 410); Призвичаївшись до напівтемряви, що затопляла кузню, Тимко розглядів ще одну людину (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 36); Темрява затопила Григорія (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 684);
//  Охоплювати кого-небудь з великою силою (про почуття, думки і т. ін.). Мені важко протистояти велетенській повені думок і почуттів, які затоплюють мене, коли йдеться про нове мистецтво (Олександр Довженко, III, 1960, 175); Флегонта знову затопили мрії (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 37).

3. Заливаючи, примушувати потопати (про воду). Пливе човен — та вже його Вода затопляв (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 101);
//  Занурюючи у воду, переповнюючи водою, спускати на дно. — Я пропоную при виході з гавані.. затопити бодай деякі з цих транспортів. — Птаха говорив статечно, якось по-хазяйськи (Юрій Смолич, V, 1959, 474);
//  рідко. Кидаючи у воду, знищувати. — Дитино моя, Олесю! схаменись! Та якби жив був твій батько або мати, краще б вони тебе в глибокій криниці затопили! (Марко Вовчок, I, 1955, 22).
Затопити голову (головоньку) — те саме, що Голову втопити (див. голова). Затопила свою головоньку за гіркою п'яницею (Павло Чубинський, V, 1874, 534); Затоплювати (затопляти, затопити) зір (очі, погляд) в чому, в що — зупиняти, зосереджувати свій погляд на чому-небудь, невідривно дивитися кудись. Довго він блукав по темних алеях, затоплював зір у високому спокійному небі (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 95); Фархад брав часом в руки той папір І затопляв в мальоване свій зір (Микола Бажан, II, 1947, 219); Затоплювати (затопляти, затопити) розум (лихо, горе, сум і т. ін.) у чарці (горілці) — притупляти свідомість, заглушати важкі почуття, вживаючи надміру алкогольні напої. — Що ж робив він в ті скривджені дні? Може, в чарці затоплював лихо? (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 143); І гарний сей чоловік, ..зате як загуляє, — роботу.. кинув та й розум затопе [затопить] в горілці (Панас Мирний, I, 1954, 302); Затоплювати (затопляти, затопити) у крові: а) жорстоко карати, душити. Цариця Катерина затопила те повстання в крові, а селян розкидала по безводних таврійських степах (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 485); б) убивати, помщаючись. — Відплатіть ненажерному кату ви за лютеє горе моє! Затопіть ви бандитів у крові (Володимир Сосюра, II, 1958, 448).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 355.

Коментарі (0)

ЗАТОПЛЮВАТИ 3, юю, юєш, недок., рідко, ЗАТОПИТИ, оплю, опиш, док., перех. і неперех., вульг. Сильно бити кого-небудь, ударяти по чомусь. Юра розмахується і з усієї сили затоплює Васюті в пику так, що Васюта падав (Юрій Смолич, II, 1958, 55); В висок Дареса затопив [Ентелл]: 3 очей аж іскри полетіли (Іван Котляревський, I, 1952, 98); — Та й ляпаса мені ви затопили... — і він потер собі зелену щоку (Олександр Ільченко, Козадьк. роду.., 1958, 261).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 356.

Коментарі (0)