в означеннях
Тлумачення, значення слова «затріщати»:

ЗАТРІЩАТИ, щу, щиш, док.

1. тільки 3 ос. Почати тріщати, видавати різкий сухий звук, утворюючи тріщини або ламаючись, розриваючись на частини. Змагався довго Дуб, стогнав, не подавався, А далі затріщав, зломився і — упав... (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 203); Сухар.. затріщав у нього під міцними зубами (Степан Васильченко, I, 1959, 82); Крига скресла, затріщала, і буйна вода затопила все (Василь Кучер, Голод, 1961, 449); Двері були наглухо забиті. Але під дружним двобічним натиском не витримали і затріщали (Олесь Гончар, III, 1959, 260);
//  Почати тріщати під час горіння. Затріщала, піднялася вогнем солома. Чайченко руками забив огонь (Михайло Стельмах, I, 1962, 168);
//  Почати створювати різкий шум, тріскотняву безперервними ударами, стуками і т. ін. (про механізми). За селом затріщали кулемети (Петро Панч, В дорозі, 1959, 243);
//  Різко залунати, зазвучати (про дзвінки, постріли і т. ін.). Раптом відразу оглушливо затріщали сигнальні дзвінки (Яків Баш, Вибр., 1948, 234); Затріщали гвинтівочні постріли (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 79);
//  Сповнитися тріском або шумом, звуками, що нагадують тріск. Вибухи застугоніли зовсім близько, вода піднялась фонтанами, весь ліс затріщав (Олесь Гончар, I, 1954, 438);
//  Почати співати, стрекотати, видавати різкі звуки (про птахів, комах). Соловейко.. защебетав, залящав, зачиркав, засвистав, затріщав... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 40); Засвистів дрізд на своїй тоненькій флейті, затріщала кедрівка (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 58).
Вогонь затріщав — про звуки, що супроводжують горіння. Кухар вкинув в окріп рибу й підклав у вогонь очерету. Огонь запалав і затріщав (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222); Мороз затріщав — значно посилився холод. Відшуміли снігові бурани, на поля лягли глибокі сніги, затріщали знамениті водохресні морози (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 185); Тиснути (стиснути і т. ін.), аж кістки затріщали (затріщать) див. кістка.

2. тільки 3 ос., перен. Почати руйнуватися, зазнаючи розпаду, поразки і т. ін. Коли фронт затріщав і райх став валитися, ув'язнених з таборів почали направляти на заводи (Натан Рибак, Час, 1960, 363).

3. перен., розм. Заговорити швидко, скоромовкою. Прислужник затріщав, називаючи кожну страву (Панас Мирний, III, 1954, 268); Вирвався чийсь нетерплячий голос із гурту; за ним затріщали інші, як сухе бадилля, розгораючись на вітрі (Степан Васильченко, I, 1959, 247).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 361.

Коментарі (0)