ЗАТРІСКОТА́ТИ, очу, очеш і ЗАТРІСКОТІ́ТИ, очу, отиш, док.
1. тільки 3 ос. Почати тріскотати,
тріскотіти; затріщати. В печі весело затріскотіли дрова,
підпалені віхтями соломи (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман,
1962, 62); Безладно затріскотіли постріли... (Василь Козаченко,
Вибр., 1947, 4);
// безос. Суцільними грозовими
розрядами затріскотіло, загримотіло над містом (Яків Баш,
Надія, 1960, 206).
2. перен., розм. Заговорити швидко, скоромовкою. — А я оце у Калинівку приїхала, — солоденькою скоромовкою затріскотіла стара (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 123).