ЗАТРИМУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТРИМАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Залишати, утримувати кого-,
що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні.
Спиняюсь. Мене затримує запах пароходного диму
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 421); Я все поривався повернутися додому,
але Семен Порфирович мене затримував (Леонід Смілянський, Сашко,
1957, 157); [Гайна:] Треба буде швиденько
розвантажити, щоб вагони не затримувати (Захар Мороз, П'єси,
1959, 21); Оксана сіла за рояль, піднесла руки над
білими клавішами і затримала, ніби роздумуючи, куди
їх опустити (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 179);
* Образно. Яснішав світ і день світлів, і десь у гаї синій
вечір трава затримала густа (Іван Гончаренко, Вибр., 1959,
339).
♦ Затримувати (затримати) погляд (очі) на кому — чому
— уважно, пильно дивитися на кого-, що-небудь.
Журба глянув на Дубовика, затримав на ньому довгий
погляду згадав щось (Григорій Епік, Тв., 1958, 569); Капітан
затримав свої ясні, блакитні очі на цьому юнакові
(Ле і Левада, Південний захід, 1950, 188); Затримувати
(затримати) увагу чию — зосереджувати чиюсь увагу
на кому-, чому-небудь. По настрою в залі він уже
бачив, що затримувати увагу зборів на пропозиції Кузіна
нема рації, — провалять (Андрій Головко, II, 1957, 545).
2. Перешкоджати чиємусь рухові, уповільнювати,
гальмувати просування, розвиток чого-небудь. На нього
покладалося завдання якомога довше затримувати
французів, доки російські війська ввійдуть у Вітебськ та
займуть позиції (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 110);
Самодержавство не може не затримувати суспільного
розвитку (Ленін, 8, 1949, 7); Посеред вулиці їхала пара
верхівців.., їхали швидко, вчвал, вимахуючи нагайками,
тільки порівнявшися з павільйоном, трохи затримали
біг свій (Леся Українка, III, 1952, 611); Навесні ящики
дослідник накривав снігом, щоб затримати проростання
насіння (Юним мічурінцям.., 1955, 54).
Затримувати (затримати) дихання — затамовувати
дихання. Поет сидів тихо і затримував дихання, щоб
не зрушити тиші (Леся Українка, III, 1952, 709).
▲ Затримувати (затримати) сніг (вологу і т. ін.) —
утримувати, зберігати талі води. — То гордість наша,
— каже Макар Онисимович, — полезахисні смуги. Сніжок
вони нам на полі затримують, сухих вітрів на пшениці
не пускають... (Остап Вишня, I, 1956, 371); Вони з осені
обробили ділянки, вивезли добрива, угноєння, провели
снігозатримання, затримали вологу (Юрій Яновський, II,
1954, 128).
3. Силою зупиняти кого-небудь з певною метою. Сторожко пробирався [Левченко] в темряві, прилипаючи до стін, міцно стискаючи в руці заряджений браунінг. Вистрілить по патрулю не вагаючись, коли б стали затримувати (Олесь Гончар, II, 1959, 194); Кількох маскарадників пощастило затримати і посадити у карцер (Юрій Смолич, II, 1958, 82); — Догнати його треба було, затримати й обшукати. Не міг же він десь далеко сховати покрадене (Микола Трублаїні, I, 1955, 88).
4. розм. Зберігати що-небудь; не віддавати. Не маю
відповіді, хоч мені і треба б було знати, чи затримувати
посаду для дядька жінки Вашої (Михайло Коцюбинський, III, 1956,
125);
// тільки док., рідко. Залишити щось собі.
Фотографії.. пришлемо Вам.., а Ви дасте їх Гладиловичеві
або затримаєте їх собі (Леся Українка, V, 1956, 41).