в означеннях
Тлумачення, значення слова «затуляти»:

ЗАТУЛЯТИ, яю, яєш і розм. ЗАТУЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАТУЛИТИ, тулю, тулиш, док., перех.

1. Закриваючи, загороджуючи, робити невидним повністю або частково. Сині волошки проти місяця ще більше синіли, затуляючи собою мало не все вікно (Степан Васильченко, I, 1959, 198); Над морем висів туман, що затуляв сонце й звужував обрій (Микола Трублаїні, I, 1955, 170); Я ж тихцем поліз у куток та й затулив кулемет своєю спиною... (Олесь Донченко, VI, 1957, 98);
//  від кого — чого. Заслоняючи, ховати, укривати. Високі осокори стали круг неї [хати], сплелися гіллям, затулили.. від негоди (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 8); Почувся голосний гавкіт, на дітей виткнулася заслинена морда собаки. Гапочка злякалася й заплакала. Петрусь затулив її од собачої морди (Юрій Яновський, I, 1958, 350).

2. Накладаючи, навішуючи щось поверх кого-, чого-небудь, притискаючи, притуляючи що-небудь до чогось, закривати, заслоняти. Уляна... затуляє вікна, щоб не світила блискавиця у вічі дитині (Панас Мирний, I, 1954, 306); Дівчата-співачки затулювали хусточками заплакані очі (Іван Франко, VIII, 1952, 62); Корж усе придивлявся до чогось гострим і пильним зором степовика, затуляючи очі засмаглою долонею (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 16); Василина затулила лице обома руками і почала плакати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 156); Дід хутко зсунувся з печі на лежанку, підтягнув на білих штанях очкур, затулив сорочкою груди (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 15);
//  Закривати, затикати щось (звичайно якийсь отвір), міцно притискаючи що-небудь. З-під руки, якою він затуляв рану, стікало щось тепле й мокре (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 357); Колибина моя сповнилась гудінням та свистом, бо хоч я й затуляв од вітру шпарини, та їх ще було дуже багато (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 14); Машини хурчали, гули, хоч затуляй вуха (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 119); Розворушена грязюка пахтить так, що навіть воли пирскають, а дівчата, що стоять поміж людьми, затулюють носи кінчиками хусток (Степан Васильченко, I, 1959, 377); Десятник затулив їй уста своєю шапкою (Марко Вовчок, VI, 1956, 233); Олександр Матросов.. своїми грудьми затулив амбразуру ворожого дота (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 246).
Затуляти (затулити) дірку — заповнювати брак, нестачу у кому-, чому-небудь. — Не ставай за пасічника в Грицая! Чуєш? Він кепкуватиме з тебе.. Затуляє мною дірку на один місяць, а на ціле літо не просить до себе за пасічника; він і тобою затулить дірку в пасіці, — вговорював дід Оникій старого пасічника (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 200).

3. розм. Складати, стуляти, закривати що-небудь розгорнуте, розкрите. Вдень розпускає [головатень] свою білу з великих нев'янучих платків квітку, а на ніч затулює її (Іван Франко, III, 1950, 8); То затуляв [Данько], то знов розтуляв картуза, щоб переконатися, що казна його на місці, що все це справдішнє (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 70);
//  Заплющувати, закривати повіками (очі). Мені ввижалася Оля. Затуляв очі, але це не помагало (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 8).
Затуляти (затулити) очі (віченьки): а) (на що) навмисно не помічати чого-небудь, залишати поза увагою. Радянський народ ніколи на затуляв очі на труднощі, які виникали на його шляху, він їх переборював (Літературна газета, 19.IX 1946, 4); б) (кому чим) обманювати кого-небудь, приховуючи істину. — От хрест святий, — пробурмотів Петру, зазираючи в очі старому Замфіру. — І не чув, і не бачив... — Ти мені не затуляй очі хрестом, я сам православний, — гримав старий (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 296); в) (тільки док., кому, етн.) стулити повіки померлому. — Моя голубко, я при тобі побуду. При такій недузі самій не можна. Хто віченьки затулить, як твоя смерть прийде? (Марко Вовчок, I, 1955, 155); Затуляти (затулити) рот (рота, уста і т. ін.): а) замовкати. [Демко:] Приказую тобі: затули рота!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 218); б) (кому) не давати можливості говорити, висловлюватися. — Ти що мені рота затуляєш, диктатура? — втягуючи голову в плечі, враз охижілий обернувся він до Баржака (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 309); Не можна затулити уста народові (Максим Рильський, III, 1956, 11).

4. перен. Відсовувати на задній план, робити менш помітним, менш значним, другорядним. Війна [імперіалістична] без антракту перейшла в революцію і в громадянську війну, що своєю величчю затулила враження війни імперіалістичної (Василь Еллан, II, 1958, 167); Я хочу тобі написати про один маленький факт нашої бойової обстановки — доки його не затулила сотня схожих фактів і я ще бачу його в усіх мізансценах (Юрій Яновський, I, 1954, 60);
//  Тамувати, приглушувати. Опанас ні-ні та й заридає в клуні уночі за своїм любимим сином, шапкою затуляючи ридання, щоб не злякати солов'я на вишні (Олександр Довженко, I, 1958, 96).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 363.

Коментарі (0)