в означеннях
Тлумачення, значення слова «затуманений»:

ЗАТУМА́НЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до затуманити. В степу, перерізуючи поземкові протяги вітрів, неслися пари автомашин, неначе в затуманену сніговіями прірву (Іван Ле, Право.., 1957, 248); Пальці хруснули од внутрішнього болю, а затуманені сльозами очі дивились кудись у простір (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 333); Події тих далеких днів проходили перед його очима, трохи затуманені довгими роками, але все-таки добре видимі і від того не менш болючі (Вадим Собко, Справа.., 1959, 146); Це була перша.. часина дійсного щастя, не затуманеного ні жахом, ні досадою (Любов Яновська, I, 1959, 353);
//  затуманено, безос. присудк. сл. У Федора очі затуманено (Андрій Головко, I, 1957, 212).

2. у знач. прикм. Який затуманився, оповився туманом, димом, імлою і т. ін. В небі мерехтіли великі південні зорі, і їхнє зеленкувате світло немов скапувало на густі гірські ліси, проникало в затуманені долини (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 427);
//  Який буває у людини, коли вона плаче (про очі, погляд). Блаженко глянув ненароком на молодшого лейтенанта і скам'янів: Черниш плакав. Плакав, не помічаючи власних сліз, втупившись суворим затуманеним поглядом у зелене порожнє містечко з білими екранами (Олесь Гончар, III, 1959, 66).

3. у знач. прикм., перен. Нечіткий, невиразний. Гарячою хвилею налягли Маркові на серце затуманені спогади далекої юності (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 370).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 364.

Коментарі (0)