ЗАТУМАНІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до затуманіти. До закам'янілої, дзеркальної поверхні води із схилу спускався затуманілий в білому цвітінні яблуневий сад (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 172).
2. у знач. прикм., перен., рідко. Засмучений, невеселий. Затумангле, зовсім похмуре обличчя полковника зразу вияснилося (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 292).