в означеннях
Тлумачення, значення слова «затуманювати»:

ЗАТУМАНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАТУМАНИТИ, аню, аниш, док., перех.

1. тільки 3 ос. Огортати, оповивати, затягувати що-небудь туманом, димом, імлою і т. ін., роблячи нечітко, невиразно видним. Надворі хмарилось. Сірі одноманітні барви лягали на поля, затуманювали далі (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 289); Дим котився по сонних господах, Затуманював голе гілля (Терень Масенко, Побратими, 1950, 137);
//  безос. Навкруги — степ, голий, німий.. А потім блекнути став чи дощем затуманило. Сіро... (Андрій Головко, I, 1957, 116);
//  Заволікати сльозами (очі). Роман довго дивився, не одриваючи очей, в лице забитого. Потім сльози затуманили йому очі (Андрій Головко, II, 1957, 613).
Затуманювати (затуманити) очі кому — позбавляти кого-небудь можливості вірно сприймати навколишнє. Страх затуманює очі, і горобець лякає заляканого зайця (Микола Трублаїні, I, 1955, 61); Намагався бай заплямувати нове будівництво, брехнею затуманити бідноті очі (Олесь Донченко, I, 1956, 134).

2. перен. Робити що-небудь невиразним, незрозумілим; затемнювати. Література має право ускладнювати сюжет, щоб читачеві було цікавіше читати, але вона не має права затуманювати сюжет так, щоб читач перестав його розуміти (Юрій Смолич, VI, 1959, 46);
//  Позбавляти кого-небудь можливості чітко мислити, розуміти щось. Бідні, бідні, Нещасні люди.. Вас сотні літ безглуздими, пустими Словами затуманювали! (Іван Франко, XIII, 1954, 190).
Затуманювати (затуманити) голову (розум і т. ін.) — затьмарювати, затемнювати свідомість чим-небудь. Злість усе не минала, затоплювала всі груди, затуманювала голову (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 576);
//  безос. Як Стефан заколотився був їхати світ за очі, то Євстафієві неначе затуманило в голові розум (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 14).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 364.

Коментарі (0)