в означеннях
Тлумачення, значення слова «затуманюватися»:

ЗАТУМАНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАТУМАНИТИСЯ, анюся, анишся, док.

1. тільки 3 ос. Огортатися, оповиватися, затягуватися туманом, димом, імлою і т. ін., стаючи нечітко, невиразно видним. Зійшло сонце, почервонило будинки й затуманилось (Іван Микитенко, II, 1957, 201); Все море задимілося, затуманилось — красується (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 164);
//  Заволікатися сльозами (про очі). — Люблю його.. Давно люблю!.. — І затуманюються очі слізьми, і сповнюється хата несподіваним невтішним риданням... (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 7).
Затуманилося в очах у кого, безос. — хтось опинився в стані, близькому до непритомності. Нічого й не бачила [Мотря], бо в очах у неї почорніло, затуманилось... (Панас Мирний, I, 1949, 240).

2. тільки 3 ос. перен. Ставати невиразним, незрозумілим; затемнюватися. Часом погляд його блукає в просторі і затуманюється тяжкою думкою (Леся Українка, III, 1952, 303); Сюжет твору [«Мотузяна проблема» С. Олійника] не затуманюється.. зайвими деталями (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 137).
Затуманилося в голові кому, безос. — у когось настало запаморочення, затьмарення свідомості. Затуманилося Остапові в голові. Не миле ніщо йому (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 294).

3. перен., розм., рідко. Те саме, що засмучуватися. Старший льотчик щокою сперся на стиснутий кулак, затуманився в своїй невеселій задумі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 74).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 365.

Коментарі (0)