ЗАТУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗАТУПЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., ЗАТУПИ́ТИ, туплю, тупиш; мн. затуплять; док., перех. Робити що-небудь тупим. Воїн затупив клинка в глухому бої (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 32).
ЗАТУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗАТУПЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., ЗАТУПИ́ТИ, туплю, тупиш; мн. затуплять; док., перех. Робити що-небудь тупим. Воїн затупив клинка в глухому бої (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 32).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 365.