ЗАТУ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ЗАТУПЛЯ́ТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ЗАТУПИ́ТИСЯ, уплюся, упишся; мн. затупляться; док.
1. тільки 3 ос. Ставати тупим. Свердло в процесі роботи затуплюється, тому його необхідно періодично заточувати (Практикум з машинознавства, 1957, 75); Зупинятися найчастіше доводиться від того, що комбайн не ріже, а переминає бадилля.. Це трапляється тоді, коли ножі і протирізальні пластинки затупляються (Радянська Україна, 5.IX 1961, 1); Вже мечі.. в руках героїв затупилися (Іван Франко, VI, 1951, 87); Агей, воли ви круторогі, чого ви стали на межі? Чи затупились лемеші, чи потомились ваші ноги? (Володимир Сосюра, II, 1958, 398).
2. перен. Приходити в стан отупіння, втрачаючи розумову або чуттєву сприйнятливість; тупішати. — Чи не вистачить вам бути гарною особистістю в своїм крузі й місцевості, а треба конче затуплятись якимось там фахом, урядництвом? Розважте, панно Маню (Ольга Кобилянська, III, 1956, 71); — Я ніколи не переживала стільки гострих і цікавих пригод, як тепер, стільки нежданих зустрічей із людьми, у мене якось затупилося тепер почуття прив'язаності до людей, до місця, превалює тільки одне чуття, чуття нового, зміни вражень (Юрій Яновський, II, 1958, 87).
3. тільки недок. Пас. до затуплювати.