Словник української мови

ЗАТВЕ́РДИТИ див. затверджувати.

ЗАТВЕРДИ́ТИ, джу, диш, док., перех.

1. Док. до твердити. Певне не малий час минув, поки люди затвердили ті вигуки, навчилися розуміти їх (Панас Мирний, V, 1955, 306).
♦ Затвердити, як свої п'ять пальців — завчити, добре запам'ятати. Я думав: що в тих москалях? аж воно одна тобі муштра... Так затвердив, — як свої п'ять пальців... (Панас Мирний, II, 1954, 122); Затвердити на зубок — вивчити напам'ять. Всі складні проблеми людських стосунків, проблеми культури й мистецтва Кушнір намагався увібгати в кілька відомих.. істин, які він затвердив на зубок (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 547).

2. розм. Почати твердити, повторювати те саме. — Затвердив благодарю, благодарю, як півень той кукуріку! кукуріку! (Панас Мирний, I, 1954, 204).