в означеннях
Тлумачення, значення слова «затихати»:

ЗАТИХАТИ, аю, аєш, недок., ЗАТИХНУТИ, ну, неш; мин. ч. затих, ла, ло; док.

1. Переставати видавати або утворювати які-небудь звуки; замовкати. Соловейко на калині То затихав, то щебетав (Тарас Шевченко, II, 1953, 27); Чути було, як Проць приспівував.. Як доходив до хати, то замовкав, а на воротях геть затих (Василь Стефаник, I, 1949, 22); Натовп затих, але на мить. Знов загув, зашумував (Андрій Головко, II, 1957, 158); Затихли віщі струни, які будили піснею серця (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 123);
//  перен. Переставати виявляти ознаки життя. Темніє. Табір затихає (Леся Українка, I, 1951, 146); Комісар дав Кризі вистріляти всі набої й потім вийшов.. на вулицю, що затихла (Юрій Яновський, I, 1958, 107);
//  безос. В камері затихло (Степан Васильченко, I, 1959, 203).

2. Переставати звучати, лунати, чутися. Десь за ланами гомонів, затихаючи, грім (Степан Васильченко, I, 1959, 125); Біля воріт затихає сміх (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 30); Чутно тільки, як ступні рипотять у тихому морозному повітрі. Далі і ступні затихли (Панас Мирний, III, 1954, 46); В Рокитному, як в'їхали в глибоку балку, трохи затих гуркіт коліс (Андрій Головко, II, 1957, 140);
//  безос. Розтявся дзвінкий, але сумний-пресумний голос. Затихло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 98).

3. Ставати слабішим, ущухати (про явища природи). Дощ поступове затихає (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 41); [Домаха:] Який славний вітрець зранку подихав, а тепер зовсім затих (Марко Кропивницький, II, 1958, 160);
//  Зменшуватися в дії, в силі її вияву; притінятися. Споконвіку велась у підліщан непримиренна війна з багатіями.. Війна між ними на деякий час то затихала.., то раптом знову набиралася сили й завзяття (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 18); Давня ворожнеча між хлопцями не затихла (Андрій Головко, II, 1957, 418); Бій, що так раптово почався, так само раптово й затих (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 19);
//  Робитися менш відчутним (про біль, почуття); угамовуватися. Дишеться якось легше, на серці затихають муки (Панас Мирний, III, 1954, 32); Таблетки, здається, допомагали, біль у голові затихав (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 204).

4. тільки док., рідко. Померти; здохнути. Ягнятко більше не озвалось... На світі нажилось, награлось... Затихло... (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 100); Стрепенулась [стара], вжалена смертним болем у саме серце, впала на подушку, відкинула вбік руку, затихла (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 47).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 350.

Коментарі (0)