в означеннях
Тлумачення, значення слова «затишно»:

ЗА́ТИ́ШНО.

1. Присл. до затишний 2—4. Скромно жив бригадир, але затишно, спокійно (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 19); За молодим жити весело, а за старим затишно (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 122); Самиця Шукає, де гніздом затишно помоститься І де свою сім'ю безпечно розвести... (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 99).

2. у знач. присудк. сл. Безвітряно, тихо. В'їхали в лісок. Тут було затишно і пахло смолою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 308); Вітер рівно шумів у верховіттях, а внизу було зовсім затишно (Олесь Гончар, II, 1954, 35);
//  Про спокійну, приємну обстановку. В кімнаті, як і завжди, було тепло й затишно (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 50);
//  перен. Про стан душевного спокою. Моїй душі, натомленій тривогами останніх днів, стало так спокійно і затишно (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 25); Хороше і затишно робилося їй на серці від цього голосу (Олесь Донченко, II, 1956, 114).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 350.

Коментарі (1)