в означеннях
Тлумачення, значення слова «затишшя»:

ЗАТИ́ШШЯ, я, сер.

1. Припинення вітру; безвітря. В природі відчувається прозоре, кришталеве затишшя перед першими осінніми бурями (Олесь Донченко, VI, 1957, 361); Настає затишшя перед грозою (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 178);
//  Тимчасове припинення шуму. Після короткого затишшя збори знову спалахнули дужим гомоном і гуком (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 487).

2. перен. Припинення на деякий час яких-небудь дій, послаблення розвитку, поширення чогось. Затишшя на фронті... Дрімають окопи... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 200); Після великої епідемії азіатського грипу в 1957 році настало деяке затишшя (Наука і життя, 3, 1959, 32).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 351.

Коментарі (0)