в означеннях
Тлумачення, значення слова «затискати»:

ЗАТИ́СКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Замучити, давлячи, мнучи, обіймаючи і т. ін.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 348.

Коментарі (0)

ЗАТИСКА́ТИ, аю, аєш і ЗАТИСКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТИСНУТИ, ну, неш; мин. ч. затиснув і затис, ла, ло; док., перех.

1. Міцно охоплюючи або тримаючи, притискати, здавлювати що-небудь чимось, у чомусь; стискати. Дмитрик з радісним серцем трюхав по льоду, затискаючи в жмені гроші на хліб (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 133); Брови полковника лізли вгору, а вус він затискав ще міцніше між зубів (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 219); При обпилюванні деталь міцно затискують у лещатах (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 92); Вона боляче затиснула долонями голову (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 179); Марина затиснула між коліна непокірну пілку спідниці (Григорій Епік, Тв., 1958, 548); Мимоволі ми спинились і затиснули в руках зброю (Юрій Збанацький, Ліс красуня, 1955, 3); Каринський затис підборіддя в кулак (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 26);
//  тільки док. Здушивши, придушивши, позбавити можливості рухатися, пересуватися. Змій схопив його, затис І у небо геть поніс (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 170); Одвалилась мерзла стіна і затисла Пвшкова дерев'яним кріпленням (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 38).
Затиснути в кулак — позбавити кого-небудь прав, волі, поставити в залежне становище від себе. Гузир людина зажерлива.. В кулак затиснув і дітей (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 85); Затиснути в лещата — поставити в безвихідне, залежне від кого-, чого-небудь становище. Фітельберга затисло у свої лещата Федеральне бюро розслідування (Натан Рибак, Час, 1960, 334).

2. перен. Позбавляти можливості вільно рухатися, пересуватися, відтіснивши куди-небудь, заступивши шлях, оточивши і т. ін. На перерві спіймали Федю, затиснули в куток, напались гуртом на нього: — Ти признайся, розкажи (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 181); Вони [вороги] можуть.. піти на дзот і в обхід, затиснути його з двох боків у кліщі (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 349); Знають фашисти річку Віслу — там червоні їх затисли (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 426);
//  Поміщати, всовувати куди-небудь. Красиво підіймається до неба робота людини, а саму людину затиснули у вузеньку смердючу клітку тюрми. І тільки один пан винен у всьому (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 455); Тієї ночі Захарова довго плакала, затиснувши в подушку обличчя (Олесь Донченко, II, 1956, 114).

3. розм. Міцно притискати одне до одного, стуляти. Він затискав зуби та кріпився, щоб не стогнати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 359); Диригент користується.. головно правою рукою.. Долоні й пальців не випростовує, але й не затискає в кулак; держить їх вільно і легко (Колесса, Основи техніки диригування, 1960, 12); Катерина ображено затисла тонкі злі губи (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 17);
//  Закривати що-небудь стуляючи, притискаючи. Затискала [дівчина] очі, щойно входили до класу вчителі в казенних уніформах (Яків Качура, II, 1958, 32); Він помітив Горбатюка, що, зціпивши зуби, затискував рану на долоні, з якої струменіла свіжа кров (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 178); Ольга тихенько засміялась, кокетливо затиснувши долонями вуха (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 527).
 Затискати (затиснути) дух (дихання і т. ін.), безос. — про стиснення в грудях, горлі, яке утруднює, перериває на якийсь час дихання. У Любові Прохорівни затиснуло дух у грудях (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 74); Затискати (затиснути) кулак (кулаки, кулачки) — міцно стуляти пальці в кулак під впливом якого-небудь почуття (гніву, обурення, переляку і т. ін.). Дехто затиснув кулак і мовби намірявся ударити (Марко Черемшина, Тв., 1960, 63); Захар не один раз.. затискав кулачки й грозився: «Як виросту, я...» (Іван Ле, Право.., 1957, 14); Вова, з переляку затиснувши кулачки, не міг повернутися в ліжку (Микола Трублаїні, I, 1955, 122).

4. перен., розм. Робити утиски щодо кого-, чого-небудь, заважати вільному розвиткові когось, чогось. [Кандиба:] Я прошу мене не затискувати... (До Батури і Верби) Я щасливий передати вам найщиріше вітання від голови нашої сільради (Олександр Корнійчук, II, 1955, 204); — Затиснув він нас... оцей Нехльода. Слова сказати не смій (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 39); Багатії мов у кулак затиснули бідаків і не дають вільно дихнути (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 39).
Затискати (затискувати, затиснути) критику — заважати, позбавляти можливості критикувати. Партія наказала мені ніде і ніколи не затискати, а, навпаки, розвивати критику (Вадим Собко, Біле полум'я, 1958, 169).

5. перен., рідко. Стримувати що-небудь, не давати проявитися чомусь. Я затискав у серці муку (Максим Рильський, Дал. небосхили, 1959, 100); Я допоміг моєму сусідові затиснути у собі погане, викликавши наперед хороше (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 270);
//  Витісняти що-небудь собою, припиняти прояв чогось. Чорні хмари низько нависли над землею і ось-ось затиснуть, задушать рожеву смужку вечірньої зорі (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 12); Туман густою масою затиснув найменші звуки в селі (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 263).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 348.

Коментарі (0)