Словник української мови

ЗАВ'ЯЗАТИ1 див. зав'язувати.

ЗАВ'ЯЗАТИ2, аю, аєш, недок., ЗАВ'ЯЗНУТИ і ЗАВ'ЯЗТИ, ну, неш; мин. ч. зав'яз, ла, ло; док.

1. Застрявати, загрузати вчому-небудь. От уже море й земля ані в чому не мають відміни.. Кинений якір не раз зав'язає в гірських сіножатях, Об виноградні кущі зачіпається дно корабельне (Микола Зеров, Вибр., 1966, 308); Зав'яз, як собака в тину (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 301); Сіла [Мелашка] долі.. і, хапаючись, так повернула кописткою в горшку, що вона зав'язла в густій лемішці, хруснула і переломилась (Нечуй-Левицький, II, 1956, 324); Коней, переправлених звечора, довелось залишити, бо.. вони зав'язли в багні (Олесь Гончар, Південь.., 1951, 20).

2. перен. Баритися, затримуватися де-небудь довго, не маючи змоги вибратися. [Яки м:] Воза мазать треба, бо як не підмажемо, з місця не рушимо, отак отут, біля вашої хати, зав'язнемо та й стоятимем... (Марко Кропивницький, II, 1958, 363); В такий ..день, коли наступаючі війська вже нестримно подалися вперед, Йоні зовсім не хотілося розлучатися з товаришами, зав'язнувши біля цих порожніх ящиків (Олесь Гончар, III, 1959, 417).
♦ Зав'язнути (зав'язти) в зуби (в зубах) див. зуб.