в означеннях
Тлумачення, значення слова «зав'язь»:

ЗА́В'ЯЗЬ, і, жін.

1. Нижня здута частина маточки в квітці, в якій після запилення насінних зачатків утворюється плід. В ураженому [сажкою] колосі [пшениці] руйнуються всі частини — зав'язь, луски, остюки; зберігається лише стрижень (Захист рослин.., 1952, 281); Дощ пройшов хазяйським кроком, — Сад в росі купається, Кожна зав'язь життєдайним Соком Наливається! (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 75).
Іти (входити і т. ін.) у зав'язь — зав'язувати плоди. Баштан у тій порі входив у зав'язь, і сивувата огудина тільки вкривала землю (Літературна Україна, 22.X 1965, 2).

2. збірн. Маленькі, недостиглі плоди. Скрізь висіла рясна зав'язь яблунь і груш (Яків Качура, Вибр., 1953, 243); Нахилились вибуялі трави, соковитою зав'яззю рясніють сади (Радянська Україна, 9.VI 1957, 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 65.

Коментарі (0)