ЗАВ'ЯЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВ'ЯЗАТИ, в'яжу, в'яжеш, док., перех.
1. Робити вузол, з'єднувати,
скріплювати кінці чого-небудь вузликом, петлею і т. ін.
Відтак почали в'язати Марусяка.. Линвочку до линвочки
прикладали, вузличок учетверо зав'язували (Гнат Хоткевич,
II, 1966, 293); Павло зблід.. Руки в нього тремтіли,
ніяк не міг зав'язати галстук, ..рвонув його і почав
зав'язувати заново (Андрій Головко, II, 1957, 477); Ходить вона
між возами, нахиляється, ніби хоче зав'язати шнурок
на черевиках, і встромляє листівку між двома мішками
(Антон Хижняк, Тамара, 1959, 11); * Образно. Я почав
марити, як-то осього крутого вузлика, що лихе життя
його зав'язало, добродій становий буде розв'язувати?
(Панас Мирний, IV, 1955, 359);
// Упаковуючи, ув'язуючи
в що-небудь, скріплювати, стягувати кінці вузлом.
Зав'язав у вузлик Луценко дещо з білизни, зав'язав
чашку, ложку, чайничок бляшаний прив'язав туди,
одягається (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 176); Землі грудку взяв
[нетяга] у жменю, В хустку зав'язав (Павло Грабовський, I, 1959, 615);
// Обмотуючи, обв'язуючи чим-небудь, скріплювати
кінці; перев'язувати. Вийняв [господар].. хустку та
почав нею зав'язувати скалічену руку (Іван Франко, VI, 1951, 145);
Одшматувала [Соломія] довгий пас з своєї підтички і з
поміччю Остапа тісно зав'язала йому рану (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 357); Вона відбігла, зняла із себе косинку і
показала, що хоче зав'язати йому очі, щоб він спіймав її
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 458);
// Надівати, пов'язувати,
стягуючи кінці вузлом. Вишневий плиток зав'язала на шиї
смуглява рука (Володимир Сосюра, I, 1957, 86).
♦ Зав'язувати (зав'язати) вік (життя, світ) кому,
чий, чиє: а) робити кого-небудь нещасним, позбавляти
радості. Такий то невіра! Покинув! Світ мені
зав'язав, заїв мій вік рожевий... (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 60);
— Я не знаю, чи так тебе любить Роман, але знаю: чи
тепер, чи в четвер він злиднями зав'яже твоє життя
(Михайло Стельмах, I, 1962, 476); б) одружувати кого-небудь
(перев. нещасливо). [Ярина:] Ненько ж моя рідна,
.. не губи мене, не видавай заміж за Русаловського, ..не
зав'язуй мені віку з немилим (Карпенко-Карий, II, 1960, 199);
Зав'язати голову (голівоньку): а) вийти заміж.
— Якби не Лаврін, то я б, здається, ладна й до вас
вернутись. — Не можна, дочко! зав'язала голівоньку, не
розв'яжеш довіку, — сказала Балашиха (Нечуй-Левицький, II, 1956,
326); б) заморочитися, заклопотатися чим-небудь.
[Нечипоренко:] А Ви зав'язали собі голову
службою, та ще й такою, що ні тобі дня, ні ночі (Олександр Левада,
Драми.., 1967, 282); Зав'язати дорогу кому —
перетяти кому-небудь шлях, перешкодити рухові. Гуси, гуси!
Зав'яжу вам дорогу, щоб не втрапили додому (Номис,
1864, № 327); Зав'язати косу (хустку), етн.: а)
одружитися, вийти заміж. Не знати, що рік Дівчатам
скаже... Може, не одна Косу зав'яже... (Степан Руданський, Тв., 1956,
46); б) взяти заміж. Не вернеться чорнобривий Та й не
привітає, Не розплете довгу косу, Хустку не зав'яже
(Тарас Шевченко, I, 1951, 4); Котові (кішці) хвоста зав'язати —
вміти зробити будь-що, бути здібним до всього. Не
боявся він ні шляхти, ні татар, ні турків, ні своїх панів,
бо ж був собі чаклун і характерник,.. способний, як
кажуть, кішці вузлом хвоста зав'язати (Олександр Ільченко, Козадьк.
роду.., 1958, 23); Зав'язати очі кому — позбавити
можливості тверезо сприймати навколишнє. Удача під
Кумейками.. зав'язала їм очі; не бачили вони, що наокруги
їх діється, і в голову собі не клали, яке лихо стереже
(Олекса Стороженко, I, 1957, 367); Зав'язувати (зав'язати) язик
(язика, рот, рота) кому — примушувати кого-небудь
замовкати, забороняючи або не даючи можливості
висловлюватися. Людям язиків не зав'яжеш (Українські народні прислів'я та приказки,
1955, 188); Несподіваний випадок зав'язав рота свекрусі
й невістці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 290).
2. перен. Починати які-небудь взаємні дії, розмови і
т. ін., приступати до чогось. Трималися [кадровики]
окремою групкою і швидко зав'язували розмови з
молоденькими дівчатами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 307); Багато
чого жде корабель у відкритому морі, коли він зостанеться
сам один, а малі кораблі конвою зав'яжуть нерівний бій
з ворожими торпедоносцями (Василь Кучер, Голод, 1961, 22);
// Установлювати, заводити зв'язки, стосунки і т. ін.
Він схиляв кожного до себе своєю лагідною вдачею
ням на диво швидко зав'язувати з новою людиною
дружелюбні відносини (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 109);
Микола зав'язав знайомство з дітьми побережника (Володимир Гжицький,
У світ.., 1960, 97);
// розм., рідко. Закладати,
засновувати. — Ну, що, згода? Зав'язуємо таке братство?
(Іван Франко, VIII, 1952, 26).
3. Давати зародок, утворювати зав'язь (плоду насіння). Жовта акація вже зав'язувала мініатюрні стручки (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 52); Кролик об'їдає трави, не даючи їм підрости і зав'язати насіння (Бджоли, 1955, 93).